Основні принципи радянської охорони здоров'я

Комуністична партія і Радянський уряд приділяють величезну увагу підвищенню матеріального добробуту і культури радянських людей, охорони здоров'я радянського людини. Для них немає більш важливого завдання, ніж служіння інтересам трудящих, турбота про благо і щастя народу.
Одним з яскравих прикладів цієї турботи є радянське охорону здоров'я. В нашій країні, що будує комуністичне суспільство, на ділі здійснюється право всіх громадян на безкоштовну медичну допомогу. Це право завойовано народом в результаті перемоги соціалістичного ладу і гарантується Конституцією СРСР. В основному законі нашої держави сказано: «Громадяни СРСР мають право на матеріальне забезпечення в старості, а також у разі хвороби і втрати працездатності. Це право забезпечується широким розвитком соціального страхування робітників і службовців за рахунок держави, безплатною медичною допомогою трудящим, наданням у користування трудящим широкої мережі курортів». Система радянського охорони здоров'я є найбільш прогресивною в світі.
Державні витрати на охорону здоров'я і фізичну культуру з року в рік зростають, і в 1974 р. вони досягли 10,6 млрд. руб., що на 359 млн. руб. більше, ніж у попередньому році.
Ліжковий фонд країни до кінця 1974 р. склав 2934 тис., тобто 115,8 ліжка на 10000 жителів. У 1975 р., наприкінці п'ятирічки, цей показник досягне 117,0 ліжка на 10 000 жителів.
СРСР займає перше місце в світі за кількістю лікарів. Кожен четвертий лікар планети - радянський. Так, у 1973 р. було 731,8 тис. лікарів, тобто 29,4 на 10 000 населення. До кінця п'ятирічки буде 830 тис., тобто 32,5 на 10 000 населення, що складе 308 жителів на одного лікаря.
Жодна країна світу не має такої кількості фахівців-медиків, які стоять на охороні здоров'я трудящих. Щорічно збільшується кількість випускників медичних вузів та училищ.
Форми і методи медичного обслуговування населення постійно удосконалюються.
Ще на зорі становлення нашої держави в числі перших декретів Радянської влади, опублікованих за підписом в. І. Леніна, були декрети про охорону праці і здоров'я населення, про охорону інтересів матері і дитини, про відкриття для трудящих курортів, будинків відпочинку і санаторіїв.
У 1919 р. на VIII з'їзді РКП(б) у Програмі партії більшовиків були записані завдання партії в галузі охорони здоров'я народу. В основу своєї діяльності в галузі охорони народного здоров'я РКП вважає насамперед проведення широких оздоровчих і санітарних заходів, що мають метою попередження розвитку захворювань.
У відповідності з цим РКП ставить своєю найближчою завданням:
1. Рішуче проведення широких санітарних заходів в інтересах трудящих, як-то:
а) оздоровлення населених місць (охорона ґрунту, води і повітря);
б) постановка громадського харчування на науково-гігієнічних засадах;
в) організація заходів, що попереджають розвиток і розповсюдження заразних хвороб;
г) створення санітарного законодавства.
2. Боротьбу з соціальними хворобами (туберкульоз, венеризмом, алкоголізмом тощо).
3. Забезпечення загальнодоступної безкоштовної і кваліфікованої лікувальної і лікарською допомогою *.
Цією Програмою нашої партії були закладені основні принципи радянської охорони здоров'я.
Основні принципи радянської охорони здоров'я полягають у наступному:
1. Державний характер, єдність і плановість.
2. Безоплатність та доступність кваліфікованої медичної допомоги.
3. Профілактичний напрямок; проведення широких оздоровчих заходів і організація диспансерного спостереження.
4. Санітарна освіта; гігієнічне виховання населення; широке участь громадських організацій і населення в будівництві охорони здоров'я.
5. Єдність медичної науки і практики.