Сторінки: 1 2 3 4

Проблема особистості в медичній психології

Медична психологія має для базових наук - психології та медицини - як теоретичне, так і головним чином прикладне значення. Результати медико-психологічних досліджень дозволяють вивчати психіку людини від легких аномалій, що не представляють собою розгорнутої психопатологічної картини захворювання, до грубих порушень психічної діяльності. Ці результати і їх аналіз допомагають глибше зрозуміти динаміку людської психіки на шляху від здоров'я до хвороби, від норми до патології, від розвитку до розпаду і тим самим дозволяють розкрити закономірності функціонування практично здорової психіки як в нормальних, так і складних, у тому числі патогенних, умовах. Медико-психологічні дослідження спрямовані на те, щоб, наприклад, виявити генез предболезненных психічних розладів, уточнити особливості відхиляється психічної діяльності при соматичних захворюваннях, визначити характер інших аномальних психічних феноменів.
Перш ніж спробувати дати оцінку місця і ролі проблеми особистості в медичній психології, необхідно нагадати про довго дискутировавшейся у пресі сутності і предмет цієї наукової дисципліни, про її зміст, об'єкти, завдання й методи дослідження. Це дозволить на прикладі основних положень і принципів, що дають підставу вважати медичну психологію самостійною науковою дисципліною, простежити, яке місце в ній займає проблема особистості.
Медична психологія - це наукова дисципліна, що вивчає закономірності психічної діяльності й особистості хворого (і здорового, що знаходиться в особливих умовах) людини з метою психодіагностики, оптимізації психокоррекционных впливів і попередження захворювань, патологічних і прикордонних психічних станів. М. М. Кабанів і Б. Д. Карвасарський [1978] визначають медичну психологію як прикладну галузь психологічної науки, яка переслідує різні завдання: вивчення психічних факторів, що впливають на розвиток хвороб, їх профілактику і лікування; вивчення впливу тих чи інших хвороб на психіку; вивчення психічних проявів різних хвороб в їх динаміці; вивчення характеру відносин хворої людини з навколишнім його микросредой; розробку і вивчення психологічних методів впливу на психіку людини з метою лікування і збереження його здоров'я. У цьому визначенні містяться основні компоненти медичної психології як науки - предмет, об'єкти і основна мета. В ньому по суті відображено відміну медичної психології як від загальної психології, так і від медицини.
Під предметом медичної психології розуміється сукупність відхилень у психічних процесах, психічних станах і психічних властивостях здорової і хворої людини. Маються на увазі як тимчасові (короткочасні, періодичні або довготривалі) відхилення, які спостерігаються у психічній діяльності практично здорової, але перебуває в особливих умовах (стрес, сенсорна та інші види депривації, ситуації фрустрації, наслідки травм і дефектів розвитку, патогенні ситуації на виробництві, в побуті, в сім'ї тощо) людини, так і більш глибокі спотворення психічної діяльності при прикордонних розладах, психотичних порушеннях (за винятком хворих з глибоким розпадом психіки), а також при інших нервово-психічних і соматичних захворюваннях. До складу предмета медичної психології входять конкретні порушення психічних процесів: сприйняття, пам'яті, уваги, мислення та інших аспектів когнітивної діяльності, а також відхилення в емоційно-вольовій сфері, психомоторике і діяльності в цілому і, нарешті, у сукупності властивостей особистості людини. Цей останній компонент предмета дослідження в медичній психології, як нам представляється, займає особливе місце, що проявляється в глибокому і різнобічному вивченні розвитку особистості та її відхилень; становлення і формування її порушень; дефектів у вихованні, спілкуванні й діяльності особистості; патології характеру, здібностей і в інших напрямках. Іншими словами, в медичній психології особистість при різних патогенних умовах вивчається в різних планах і на різних рівнях: структурному, динамічному, якісно-кількісному.