Тривалість життя

Тривалість життя, або середня тривалість майбутнього життя населення,- статистичний показник, який вказує на кількість років, яку в середньому належить прожити поколінню народжених або однолітків при певному рівні вікової смертності. Цим показником надають велике значення в демографічній статистиці при оцінці загальної смертності населення. Для отримання показників тривалості життя складають таблиці смертності (див.) та середньої тривалості життя. Таблиці смертності дають уявлення про порядок вимирання або дожиття певного числа народжених за віковими групами. За вихідну сукупність народжених зазвичай приймається 100 000. Множачи послідовно числа доживаючих до певного віку на ймовірність дожиття до наступного віку, отримують послідовні числа доживаючих, з яких визначають величини тривалості життя для кожного віку. Складені таким чином таблиці відображають порядок дожиття, можливий за умови, що за життя покоління зберігалися показники рівня смертності за віком тих років, до яких приурочено складання таблиць. По цим таблицям можна розрахувати для кожних конкретних умов тривалість життя чоловіків, жінок, населення окремих районів та міст і т. д. Наприклад, з опублікованих ЦСУ СРСР даних за 1958-1959 рр. середня тривалість життя чоловіків в ці роки дорівнювала для новонароджених 64,42 року, тобто хлопчикам, народженим в ці роки, треба було прожити в середньому 64, 42 роки, для хлопчиків 5-річного віку тривалість життя становила 63,46 року, тобто їм належало в середньому прожити ще 63,46 року, а, отже, 5+63,46=68,46 року; для чоловіків, які досягли 30 років, середня тривалість життя дорівнювала 40,71 року, тобто в цілому кожен з них міг в середньому прожити 30+40,71 = 70,71 року, і т. д.
Поняття «середня тривалість життя» не можна змішувати з поняттям «середній вік живуть» або «середній вік померлих». Так, наприклад, середній вік народжених 0 років, а середня тривалість життя 70 років.
Показник середньої тривалості життя не залежить від віково-статевого складу населення, від рівня народжуваності, міграції населення. Цей показник залежить тільки від рівня смертності за віковими групами.

Середня тривалість життя населення СРСР і дореволюційної Росії (в роках)
Роки Середня тривалість життя
всього населення чоловіків жінок
1896 - 1897
1926 - 1927
1958 - 1959
1968 - 1971
32
44
69
70
31
42
64
65
33
47
72
74

Різниця в тривалості життя чоловіків і жінок залежить від різного рівня їх смертності за віковими групами. Наведені дані свідчать про постійне поліпшення здоров'я населення СРСР, выражающемся у підвищенні тривалості життя.
См. також Демографія, Санітарна статистика.

Тривалість життя (точніше середня тривалість життя населення) в демографічній і санітарної статистики - кількість років, яку в середньому належить прожити даному поколінню народжених або одноліткам певного віку за умови, що на всьому протязі їх життя смертність в кожній віковій групі буде такою, якою вона була в тому році, для якого проводилося обчислення. Такий порядок обчислення П. ж. прийнятий у міжнародній статистичній практиці. Тому обчислені для різних країн показники середньої П. ж. співставні.
Тривалість життя не слід змішувати з «середнім віком померлих» і «середнім віком живуть». Середній вік померлих - це сума років, прожитих померлими, поділена на їх кількість. Середній вік живуть - це сума років, прожитих від народження усіма живуть, поділена на їх кількість. Обидва ці показники не мають наукового значення і непридатні для характеристики здоров'я населення, так як залежать не стільки від П. ж., скільки від вікового складу населення. При підвищенні народжуваності середній вік і живих, і померлих зменшується, а при зниженні народжуваності збільшується. Те ж відбувається і в результаті змін вікового складу населення внаслідок міграції.
Показники тривалості життя отримують з таблиць смертності (див.) і середньої П. ж. Наприклад, з опублікованих ЦСУ СРСР таблиць смертності і середньої П. ж. населення СРСР за 1958-1959 рр. видно, що середня П. ж. чоловіків в ці роки дорівнювала для новонароджених 64,42 року, тобто чоловікам народилися в ці роки, треба було прожити в середньому 64,42 року; для чоловіків 5-річного віку П. ж. становила 63,46 року, тобто їм належало в середньому прожити ще 63,46 року, а, отже, 5+63,46=68,46 року; для чоловіків, які досягли 30 років, середня П. ж. дорівнювала 40,71 року, тобто в загальній складності кожен з них міг в середньому прожити 30+40,71=70,71 року і т. д.
Для отримання показників тривалості життя необхідно обчислювати таблиці смертності і середньої П. ж. Обчислення таких таблиць проводиться за даними переписів про чисельність віково-статевих груп населення та за матеріалами про віковий розподіл померлих за роки, що примикають до року перепису, з яких визначаються ймовірності дожиття до певного віку. За вихідну сукупність народжених зазвичай приймається 100 000. Множачи послідовно числа доживаючих до певного віку на ймовірність дожиття до наступного віку, отримують послідовні числа доживаючих, з яких визначають величини П. ж. для кожного віку. Складені таким чином таблиці відображають порядок дожиття, можливий за умови, що протягом життя всього покоління зберігалися санітарні умови життя тих років, до яких приурочено складання таблиць. Таким чином, опубліковані ЦСУ СРСР таблиці смертності населення СРСР у 1958-1959 рр. показують, що якщо б санітарні умови життя населення зберігалися незмінними, такими, якими вони були у 1958-1959 рр.), то порядок дожиття до певного віку, П. ж., ймовірність смерті та ін. були б такими, які вказані в таблицях.
Так як насправді умови життя та санітарний стан населення змінюються, то таблиці смертності і середньої П. ж. характеризують санітарний стан тільки того місця і тих років або найближчих до них, для яких вони обчислені. По мірі зміни з плином часу умов життя населення слід обчислювати нові таблиці смертності і середньої тривалості життя. Для практичних цілей охорони здоров'я цілком достатні короткі таблиці смертності і середньої П. ж.
Показники П. ж. найбільш економічно розвинених капіталістичних країн і їх зміна протягом останнього століття показані в табл. 1. Збільшення П. ж. за останні десятиліття досягнуто в основному за рахунок зниження дитячої смертності і зменшення смертності від туберкульозу, гострих інфекційних та інших захворювань, що вражають населення переважно в молодому і середньому віці. У літньому і старечому віці, де причиною смерті найчастіше є серцево-судинні хвороби і злоякісні пухлини, П. ж. порівняно з попередніми десятиліттями збільшилася незначно, так як смертність від цих причин не зменшується.
Відсталі в економічному відношенні капіталістичні країни, залежні країни і колонії мають П. ж. значно меншу, ніж економічно розвинені капіталістичні країни.
Середня тривалість життя населення СРСР показана в табл. 2. В СРСР в результаті величезних соціальних перетворень, що відбулися після Великої Жовтневої соціалістичної революції, досягнуті значні зрушення в П. ж. Порівняно з 1896-1897 рр. уже в 1926-1927 рр. П. ж. збільшилася на 12 років (з 32 до 44 років). У 1962-1963 рр. середня П. ж. досягла 70 років, тобто була в 2 з гаком рази більше, ніж у 1896-1897 рр., і в 1,5 з гаком рази більше, ніж у 1926-1927 рр. Особливо зросла середня П. ж. у жінок, позбавлених побутового закріпачення і отримали рівні з чоловіками права на працю, відпочинок та освіту. При середньому збільшенні порівняно з 1896 -1897 рр .. П. ж. у 1926-1927 рр. з 32 до 44 років, тобто на 38%, а в 1962-1963 рр. до 70 років, чи на 119%, у жінок подовження середньої П. ж. склало відповідно з 33 до 47 років, тобто 42%, і до 73 років, або 121 %, а у чоловіків - з 31 до 42 років, тобто 35%, і до 65 років, або 110%. Успішне виконання планів побудови комуністичного суспільства призведе до ще більшого подовження середньої П. ж. населення.
См. також Демографія, Санітарна статистика.

Таблиця 1. Середня тривалість життя населення (в роках)
середня тривалість життя
Таблиця 2. Середня тривалість життя населення СРСР (в роках)
тривалість життя населення СРСР