Профілактика ревматизму

Оскільки загальновизнана зв'язок ревматизму зі стрептококовою інфекцією, то природно прийняти за принципову основу профілактики хвороби, по-перше, всебічне зміцнення природного імунітету щодо інфекції взагалі та стрептококової особливо та, по-друге, зниження інтенсивності стрептококової експозиції (стрептококового оточення) і боротьбу зі стрептококовими захворюваннями. Розрізняють попередження захворювання на ревматизм серед здорових людей, або первинну профілактику і попередження рецидивів хвороби, або вторинну профілактику. Система профілактики хвороби складається з трьох основних ланок. 1. Соціально-оздоровчі заходи, здійснювані державою, спрямовані на освіту високого рівня природного імунітету у широких мас населення і насамперед у дітей, що забезпечується підвищенням економічного і культурного рівня життя народу. Сюди входять: повноцінне харчування, хороші житлові умови, санітарно-гігієнічний режим праці на виробництві, поліпшення несприятливих професійних умов, скорочення робочого дня і подовження відпочинку; розвиток широкої мережі санаторіїв, будинків відпочинку, профілакторіїв; створення умов для найширшого розвитку в країні фізичної культури і спорту, туризму, подорожей та ін., з максимальним залученням дітей; розгорнуте будівництво нових шкіл, лікарень, поліклінік, курортів, піонерських таборів, лісових шкіл; боротьба з забрудненням повітря і води в містах і великих населених пунктах; інші заходи щодо забезпечення гармонійного поєднання фізичних, інтелектуальних і моральних чинників у праці. Сюди ж відносяться і всі інші здійснювані державою заходи щодо підвищення рівня медичного обслуговування населення (лікарні і поліклініки з висококваліфікованої і безкоштовною медичною допомогою, курорти та санаторії), а також підготовці медичних кадрів.
2. Заходи громадського характеру - допомога партійних, комсомольських, профспілкових, науково-громадських організацій, друку, радіомовлення, телебачення, Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, комісій охорони здоров'я і здорового побуту при виконкомах, будинко-управліннях та ін. у створенні високого рівня санітарії і гігієни на виробництві та в побуті, у пропаганді наукових знань про ревматизмі, його причини і заходи попередження і т. д.
3. Індивідуальні заходи по попередженню виникнення хвороби, рецидивів - гігієнічний спосіб життя, режим відпочинку та праці; індивідуальні заходи по попередженню виникнення стрептококових інфекцій та їх своєчасне лікування, заняття фізичною культурою, спортом, туризмом, посильною фізичною працею, усунення шкідливих звичок (зловживання алкоголем, куріння), боротьба з самолікуванням та ін.
Запорукою успіху системи профілактики ревматизму, як первинної, так і вторинної, є цілеспрямоване об'єднання заходів соціально-державних, громадських та індивідуальних. У практичному здійсненні цієї системи велика і відповідальна роль належить організаторам охорони здоров'я, терапевтам і педіатрам.
Для ревматизму характерна більша схильність до рецидивів, які найчастіше виникають навесні і восени, в період найбільш частих сезонних катарів верхніх дихальних шляхів, ангін і загострень хронічних тонзилітів. У зв'язку з цим в СРСР за рекомендацією Інституту ревматизму прийнята система попередження рецидивів ревматизму навесні і восени у вигляді шеститижневого курсу медикаментозної профілактики. Вона складається з щотижневого введення біциліну по 600 000 ОД та щоденного прийому протягом 6 тижнів ацетилсаліцилової кислоти по 1,5-2,0 г або амідопірину по 1,0-1,25 г, або бутадіону по 0,3 р. Така профілактика забезпечує зменшення кількості рецидивів хвороби в 2-3 рази і більше, зниження ангін в 3-5 разів і катарів верхніх дихальних шляхів у кілька разів порівняно з групами хворих на ревматизм, які не отримували такої профілактики. Така ж сезонна біцилін-медикаментозна профілактика рекомендується і так званим загрозливих по ревматизму, тобто людям шкільного та молодого віку, що страждають хронічною, часто загострюється носоглоткової інфекцією, що викликає симптоми тонзиллокардиального синдрому або загрозу виникнення справді ревматичного захворювання. Численними спостереженнями встановлено, що застосування біциліну у такій системі призводить до прогресуючого зниження носійства стрептокока хворими на ревматизм, до зменшення його патогенних властивостей і не супроводжується появою пеніціллінові штамів стрептокока.
Через застосування порівняно малих доз пеніциліну, як правило, не виникає небезпеки кандидамикоза і лише рідко (1 - 2%) виявляються симптоми алергії (підвищення температури, шкірний свербіж, кропив'янка тощо) і ще рідше явища анафілактичного шоку. Тому у всіх хворих, яким призначається описана система профілактики рецидивів ревматизму, повинен бути ретельно зібраний анамнез з метою виявлення колишньої раніше непереносимості пеніциліну. Якщо ці симптоми з'являються вже після перших щотижневих введення біциліну, від нього слід відмовитися і перейти на застосування пеніциліну-фау (по 300 000 ОД на день всередину) або антибіотиків тетрациклінового ряду у відповідній дозі (наприклад, по 500 000 ОД в день). При проведенні біциліно-медикаментозної профілактики ревматизму - у поліклініці або в кардиоревматологическом кабінеті - все має бути підготовлено на випадок виникнення анафілактичного шоку. Інститутом ревматизму АМН СРСР видана відповідна інструкція по боротьбі з пеніцилінових анафілактичним шоком. Якщо в період між сезонними курсами біциліно-медикаментозної профілактики виникають ознаки загострення хронічної вогнищевої інфекції, носоглоточного катару або грипу, то хворому рекомендується пройти курс міжсезонної повторної біциліно-медикаментозної профілактики. При виникненні у хворого ревматизмом симптомів гострої стрептококової інфекції (ангіна та ін) Комітет експертів ВООЗ (1957) рекомендує наступну схему лікування (табл. 3).

Останнім часом в СРСР почали застосовувати новий радянський препарат пеніциліну пролонгованої дії - бі-циллин-5, який можна вводити по 1 500 000 ОД 1 раз у 4 тижні або місяць. Якщо ця профілактика виявиться ефективною, то доцільно перейти на цілорічну бициллинопрофилактики рецидивів ревматизму з розрахунку 1 500 000 ОД 1 раз у місяць і 12 разів у році (дітям доза змінюється в залежності від віку). Великий досвід вітчизняних і зарубіжних лікарів підтверджує доцільність проведення пеніцилліно-медикаментозної профілактики протягом п'яти років поспіль, особливо у дітей.
Методичними центрами з організації лікувально-профілактичної допомоги хворим на ревматизм в СРСР є кардиоревматологические диспансери (Москва, Ленінград, Київ, Тбілісі, Дніпропетровськ, Харків та ін), кардиоревматологические центри, кардиоревматологические кабінети при лікарнях та поліклініках для дорослих та ревматологічні кабінети для дітей.
Функції науково-організаційного центру і головного науково-дослідного інституту з проблеми ревматизму в СРСР виконує Інститут ревматизму АМН СРСР, створений в Москві в 1958 р.