При недотриманні дієти і прогресуванні ожиріння прогноз несприятливий, так як супроводжуючі захворювання порушення вуглеводного і жирового обміну призводять до ураження серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, сприяють розвитку цукрового діабету. За даними різних авторів [Mullins, 1958; Abraham, Nordsieck, 1960; Graddock, 1978], ожиріння, розпочавшись в дитинстві, спостерігається і в більш старшому віці в 50-80% випадків. При дотриманні дієти і достатньої рухової активності прогноз різко поліпшується.
Профілактичні заходи включають в себе контроль за харчуванням вагітних, відповідну роз'яснювальну роботу, анте - і перинатальну охорону плода і новонародженого.
Виділені наступні групи ризику ожиріння: діти із спадковою обтяженістю по ожирінню, великою масою тіла при народженні, що одержують штучне вигодовування, надмірно додають масу тіла на першому році життя.
Батьки повинні стежити за харчуванням дітей, особливо на першому році життя і в ранньому дитинстві, не перегодовувати дитини. Правильний ріст і розвиток забезпечуються постійним і ретельним контролем росто-масових показників з урахуванням конституціонального типу і товщини підшкірного жирового шару. Не останнє місце в профілактиці ожиріння займає пропаганда фізичної культури, регулярних занять спортом.
