Вдосконалюються форми і методи цієї роботи. Так, наприклад, в Москві створена мережа протиалкогольних лекторіїв, що працюють за єдиною програмою. Програма передбачає комплексне висвітлення проблеми боротьби з пияцтвом і алкоголізмом (медичні, соціальні, організаційні, правові аспекти), поєднання лекційної пропаганди з обміном досвіду роботи протиалкогольних комісій різних установ і промислових підприємств. У 1976/77 навчальному році в Москві функціонувало 183 протиалкогольних лекторію з охопленням понад 180 тис. слухачів. Поряд з противоалкогольными лекториями для населення створюються спеціалізовані лекторії для підготовки голів та членів комісій по боротьбі з пияцтвом і алкоголізмом. Організація таких профільованих лекторіїв на промислових підприємствах та в житлово-експлуатаційних конторах сприяє активізації діяльності комісій по боротьбі з пияцтвом і алкоголізмом, залучення до участі в протиалкогольних заходах громадськості.
Велика робота по створенню та підготовці профільованого активу для проведення протиалкогольної пропаганди серед різних груп населення проводиться Товариством Червоного Хреста РРФСР. Чисельність такого активу в республіці досягла в 1980 р. майже 170 тис. осіб, що пройшли спеціальну підготовку на базі лікувально-профілактичних установ. Активістами Товариства Червоного Хреста найбільш широко використовуються такі форми протиалкогольної пропаганди, як лекції у своїх трудових колективах, групові та індивідуальні бесіди, підготовка і випуск санітарних бюлетенів, оформлення куточків «тверезості» та ін. Як зазначає В. Д. Мілюков (на основі результатів спеціального обстеження), близько 90% опитаних воліють лектора по протиалкогольної пропаганди з числа активістів-пропагандистів, так як він їм ближче, завжди в курсі їх повсякденних справ, йому можна «без сорому... задавати такі питання, які ніколи б не поставили сторонній лектора».
Говорячи про санітарно-гігієнічне виховання населення і, зокрема, про протиалкогольної пропаганди, слід підкреслити, що в її основі має лежати формування тверезницьких установок у населення, яке є важливим завданням на шляху руху до утвердження здорового способу життя членів соціалістичного суспільства. При цьому деякі автори намагаються визначити стратегію і тактику протиалкогольної боротьби. Так, Р. Р. Заіграєв (1980) вважає, що головне стратегічне завдання в боротьбі з пияцтвом і алкоголізмом полягає в комплексному здійсненні соціально-економічних, культурно-виховних, адміністративно-правових і медичних зусиль, спрямованих на поступове витиснення з повсякденного життєдіяльності людей того, що викликає в них потребу в алкоголі, сприяє формуванню та реалізації алкогольних установок. На даному етапі, коли реальні умови життя, праці і побуту багатьох людей ще не дозволяють повністю витіснити алкоголь як засіб, що задовольняє певні людські бажання і потреби, найбільш реальним завданням є зосередження уваги на формуванні суспільної психології установок на помірне споживання алкоголю»1, що дозволить на думку автора, значно скоротити розміри зловживання спиртними напоями. Будь-які спроби вести боротьбу з пияцтвом з позиції заборони вживання алкоголю взагалі в сучасних умовах приречені на невдачу тому, що у переважної більшості дорослого населення вже вироблена установка на періодичне вживання алкоголю.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7
