Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7

Основні напрямки профілактики алкоголізму

У попередніх розділах даної глави показано, що одним з важливих напрямків боротьби з алкоголізмом є своєчасне виявлення та взяття на облік не тільки хворих на алкоголізм, але і загрожувати щодо алкоголізму контингенту осіб - п'яниць (без ознак алкогольної хвороби), які скоюють у стані алкогольного сп'яніння антигромадські вчинки, і здійснення щодо їх комплексу заходів медико-соціального впливу. Необхідність активного й повного виявлення осіб, які зловживають алкоголем (п'яниць і алкоголіків), застосування до них диференційованих заходів впливу вимагає подальшої координації зусиль органів та закладів охорони здоров'я, адміністративних органів і громадськості, створення більш стрункої системи, що забезпечує організаційно взаємозв'язок і наступність у роботі основних ланок боротьби з алкоголізмом і пияцтвом.
Затверджені в останні роки Міністерством охорони здоров'я СРСР положення про наркологічному диспансері та наркологічному кабінеті (наркопункте), а також методичні рекомендації і вказівки по виявленню осіб, що зловживають алкоголем, та організації лікування хворих на алкоголізм передбачають взаємопов'язану діяльність наркологічних установ Міністерства охорони здоров'я СРСР і Міністерства внутрішніх справ СРСР і створюють основу для подальшого вдосконалення системи наркологічної допомоги населенню. На жаль, навіть найдосконаліша система наркологічної допомоги, забезпечує своєчасне і повне виявлення контингенту дітей, які зловживають алкоголем, ще не вирішує проблеми боротьби з алкоголізмом. Вона лише створює сприятливу основу для наступальної і рішучої боротьби з цим негативним явищем.
Важливим стратегічним напрямом боротьби з алкоголізмом є проведення в широкому масштабі заходів, спрямованих на первинну профілактику алкоголізму з урахуванням конкретних факторів, що визначають генез зловживання алкоголем (див. главу VI).
Профілактика алкоголізму, як представлено на схемі 2, включає в себе три основних напрямки: широку виховну роботу з населенням, санітарно-гігієнічне виховання населення і формування тверезницьких установок у підростаючого покоління. Зупинимося коротко на кожному з цих напрямків.
Широка виховна робота серед населення повинна передбачати подальше підвищення культурного рівня, формування протиалкогольного громадської думки та організацію культурного дозвілля населення, особливо молоді.
Дослідження останніх років свідчать про те, що для більшості зловживають алкоголем характерний порівняно низький рівень освіти і культури; зловживання алкоголем сприяють недоліки в організації культурного дозвілля молоді та інших груп населення, відсутність у багатьох трудових колективах обстановки нетерпимості до осіб, які зловживають алкогольними напоями, поблажливе ставлення до пияцтва.
За нашими даними, як ми відзначали вище, простежується достовірна коррелятивная зв'язок (зворотна) між освітою і поширеністю зловживання алкоголем. Понад 75% осіб, які зловживали алкоголем, мали низький культурний рівень, значну частину свого вільного часу вони проводили в колі товаришів по чарці.
Зростання матеріального добробуту населення в умовах розвиненого соціалізму, як справедливо зауважує Р. Р. Заіграєв, сам по собі не викликає адекватних змін у свідомості та поведінці людей. Необхідно, щоб створюються сприятливі матеріальні і культурно-побутові умови одночасно доповнювалися комплексом заходів по формуванню протиалкогольних установок у населення. Забезпечення всебічного і гармонійного розвитку особистості радянської людини нерозривно пов'язане з вихованням у трудящих соціально-позитивних моральних установок, зі створенням у колективах здорового морально-психологічного клімату, атмосфери нетерпимості до пияцтва і алкоголізму як соціальному злу, з підвищенням ролі керівництва у формуванні протиалкогольного громадської думки.