Лікарські засоби даної групи чинять гальмівний вплив на блювотний центр довгастого мозку. Пригнічення блювотного рефлексу може бути досягнуто також шляхом призначення всередину місцевих анестетиків - новокаїну, анестезину, що пригнічують чутливість афферентной частини рефлекторної дуги - хеморецепторів слизової оболонки шлунка.
Основна група протиблювотних засобів або безпосередньо пригнічує блювотний центр, або діє опосередковано, чинить гальмівний вплив на хеморецептори пусковий («критичної»зони, розташованої на дні IV шлуночка довгастого мозку. В ядрах блювотного центру знаходяться рецептори, вибірково чутливі до дії ацетилхоліну і гістаміну. Протиблювотну ефектом володіють засоби, що чинять гальмівний вплив на ці рецептори. Подібний вплив надають нейролептики, диэтилперазин (торекал), етаперазін, метеразін, пропазин та ін; антигістамінні препарати дименгідринат (дедалон), дипразин та ін; комбіновані холінолітичні засоби - аерон та ін; блокатори центральних Д2-дофаминорецепторов - метоклопрамід (церукал, реглан) та ін.
Протиблювотні засоби займають одне з провідних місць в арсеналі лікарських препаратів, що використовуються в період вагітності. Оскільки протиблювотні засоби в значній частині випадків застосовуються вагітними без призначення лікаря, це створює додаткові передумови для вивчення їх можливого несприятливого впливу на плід.
У окремих лікарських препаратів, що використовуються в якості протиблювотних засобів, і, зокрема, у що застосовуються за кордоном антигістамінних препаратів циклизина, меклизина експериментально встановлено наявність тератогенного ефекту. Циклизин, що приймається в дозах, які в 10-20 разів перевищують терапевтичні, викликав у потомства щурів вади розвитку очей (катаракта, анофтальмию) і нервової системи (мікроцефалія). У кроликів тератогенний ефект циклизина було виражено ще більш чітко. Спостерігалися spina bifida, енцефалоцеле, мікроцефалія, відсутність хвоста. При введенні меклизина білим щурам з 10-го по 15-й день вагітності у потомства спостерігалися розщеплення неба, недорозвинення нижньої щелепи, вади розвитку ребер і хребців.
Дані про можливість застосування цих лікарських препаратів у клінічній практиці суперечливі. J. L. Schelling (1987) рекомендує їх застосування для запобігання блюванні у вагітних. Як свідчать К. R. Held (1981), J. Н. Lewis, А. В. Weingold (1985), меклизин не володіє тератогенним впливом на плід людини. За даними W. G. Мс Bride (1969), у 4,4% дітей, матері яких у період вагітності застосовували циклизин, виявлено вади розвитку верхньої щелепи, що значно вище, ніж у дітей контрольної групи. Разом з тим у дітей, матері яких у період вагітності скаржилися на нудоту і блювоту, але не застосовували лікарських препаратів, частота вад розвитку верхньої щелепи становила 3,6%. Автор вважає, що цей порок розвитку залежить скоріше всього від наявності раннього токсикозу у вагітних, ніж від введення циклизина. Разом з тим спостерігається у різних видів гризунів при використанні даних препаратів тератогенний ефект дозволяє вважати протиблювотні засоби даного ряду потенційно небезпечними для людини. Це є підставою для виключення їх застосування в I триместрі вагітності [Brendel К., Duhamel К. С., Shepard Т. Н„ 1985].
Останнім часом для лікування ранніх токсикозів вагітних як протиблювотний засіб застосовується метоклопрамід (церукал) [Мартыншин М. Я., Архангельський А. Е, 1981]. М. Bylsma-Howell і співавт. (1983) досліджували концентрацію метоклопраміду в крові матері і новонародженого у 23 породіль, що перенесли операцію кесарева розтину, яким препарат вводили внутрішньовенно у середній дозі 0,14 мг/кг за 15-51 хв до операції. Оцінка новонароджених за шкалою Апгар, психоневрологічна симптоматика, функціональний стан серцево-судинної системи відповідали таким у новонароджених контрольної групи. За даними J. Н. Lewis, А. В. Weingold (1985), метоклопрамід не має тератогенної активністю відносно плоду людини. Однак не слід призначати цей препарат спільно з фенотіазинового похідними та іншими нейролептиками.
За кордоном широко використовується як протиблювотний засіб, який застосовується під час вагітності, бендиктин, що є поєднанням доксиламіну сукцинату (10 мг) та піридоксину гідрохлориду (10 мг). Вивчення цього препарату проводилося на мавпах, яким бендиктин вводився внутрішньо 22-50-й день вагітності у дозах, що в 10 разів перевищують терапевтичні дози для людини. У значної кількості плодів виявлені вроджені вади мітрального клапана серця [Hendrickx A. G. et al, 1985]. За даними G. Т. Gilson і співавт. (1981), бендиктин збільшує частоту дефектів статевої системи у дітей, матері яких у період вагітності застосовували цей препарат, а також частоту народження дітей з незарощення верхньої губи або піднебіння [gol ding J. V, Baldwin J. A, 1983]. Разом з тим в огляді Н. Tuchmann-Duplessis (1984) представлені дані, що свідчать про низький ризик виникнення вад розвитку у новонароджених, матері яких в I триместрі вагітності застосовували бендиктин.
