Сторінки: 1 2 3 4

Психологічне консультування

Психологічне консультування, розглянуте як область практичної діяльності психолога, передбачає застосування психологічних знань і методів коригуючих впливів з метою підвищення здатності клієнта до адекватної постановки та конструктивного розв'язання проблем, що входять у обумовлену його статусом життєву компетенцію. Практична робота потребує від медичного психолога не тільки участі в проведенні психотерапії, але і високої компетенції в індивідуальному психологічному консультуванні (ПК).
Психологічне консультування може проводитися самостійно (в умовах анонімного наркологічного кабінету, служби довіри, психологічних консультацій тощо), а може бути частиною лікувального процесу і здійснюватися паралельно з лікарської психотерапією.
В даному параграфі ми, використовуючи раніше розроблені загальні принципи ПК, покажемо можливості їх реалізації для хворих на алкоголізм, а також осіб, що зловживають алкоголем. Як і в психотерапії, кінцевою метою психологічного консультування є досягнення повного утримання від алкоголю.
Вихідною умовою для проведення психологічного консультування у всіх випадках, у тому числі й при алкоголізмі, є переживання суб'єктом неадекватності своїх відносин і дій у проблемній ситуації. Це переживання становить передумову для виникнення мотивації звернення за консультативною допомогою, що знаходить своє відображення в формулируемом клієнтом * замовленні. Виникнення замовлення пов'язано як з об'єктивними, так і суб'єктивними умовами. Перші включають в себе реальні порушення здатності людини успішно вирішувати соціальні проблеми, що входять в його життєву компетенцію. Другі складаються в переживанні суб'єктом невпевненості в собі, що супроводжується станами психічного дискомфорту, нервово-психічної напруги, стресу, фрустрації, кризи, відмовою від діяльності і зникненням мотивації і виключає саму можливість дозволу людиною стоять перед ним проблем. При цьому усвідомлення власної неадекватності передують неконструктивні спроби трансформації власних відносин і діяльності, що є найбільш явним індикатором життєвої некомпетентності суб'єкта в умовах, що склалися. Ці дії, в рівній мірі властиві особам, які страждають алкоголізмом, які зловживають алкоголем і мають інші соціально-психологічні проблеми, спрямовані на перебудову їх позиції в проблемній області і заводять суб'єкта протиріч у своєрідний глухий кут, спроби виходу з якого підкоряються загальним закономірностям, виявлених при вивченні процесів трансформації відносин (Мар'яненко, Трусів, Руднєва, 1985), і можуть бути віднесені до кількох типів.
Директивний вплив на осіб, від яких, на думку клієнта, залежить вирішення ситуації. По-перше, сюди входять спроби вольових рішень з використанням сили, повноважень, привілеїв, примусу. Це авторитарні спроби обмежити функціонування оточуючих, загрозливе особистого статусу суб'єкта; надмірний контроль за поведінкою працівників, членів сім'ї, прийняття за ними рішень. Джерелом цього у хворих на алкоголізм можуть бути властиві їм підозрілість і ревнощі. По-друге, це афективно-маніпулятивна (ігрова в сенсі трансактной психології) самоактуалізація суб'єкта, демонстративні звільнення з роботи; афективні способи вирішення сімейних протиріч; демонстрація своєї неспроможності або неповноцінності. Наявність у суб'єкта потягу до алкоголю надає цим діям особливо руйнівний - ауто - і гетероагрессивный характер.

* Термін «клієнт» здається нам не зовсім вдалим стосовно хворим на алкоголізм. Однак поняття «хворий» або «пацієнт» тут не годяться, так як при ПК не ставляться завдання лікування.