З питання про предмет психогігієни і її утриманні немає єдності поглядів. На Заході є тенденція розширювати її межі, зводити психогигиену до рівня загальнодержавної діяльності, вважати її справою всього суспільства, а в області охорони здоров'я рахувати лише психопрофілактику. Інша крайність полягає в тому, що компетенція психогігієни різко звужується і прирівнюється до лікувального методу, зокрема до психотерапії. Оголошуючи 3. Фрейда одним з основоположників психогігієни, прихильники психоаналізу вважають можливим «вилікувати» хворе капіталістичне суспільство, широко застосовуючи індивідуальну і групову психотерапію. У ряді випадків відзначається поєднання таких понять, як психогігієна та медична психологія, психогігієна і соціальна психіатрія.
Розбіжність поглядів на сутність психогігієни відображає ідейний розбрід у закордонній медицині. Відриваючи психіку від її матеріальних основ, представляючи психічні процеси як результат саморозвитку ідеї, духу, ідеалісти від медицини відмовляються від нозологічного принципу в психіатрії, вважаючи, що немає суттєвої різниці між психологічним і психопатологічним. Вони стверджують, що психічні порушення є наслідком стресу, формою реагування на конфлікт, створений обмеженістю людських можливостей в пристосуванні до високого рівня і темпу розвитку цивілізації. На їх думку, не вади державного ладу і всієї капіталістичної системи створюють умови для конфліктної ситуації і породжують психічні порушення, а технічний прогрес, досягнення якого становлять не благо, а загрозу для людини. Таким способом затушовуються справжні причинно-наслідкові відносини; джерелом патології оголошується сама ж людська особистість, її вроджена неспроможність, нездатність протистояти цивілізованої середовищі. В результаті в центрі уваги зарубіжної психогігієни виявляється не виявлення і вивчення несприятливих соціальних факторів у впливі на населення, а людська особистість, її формування, її корекція і терапія. При цьому особистість розуміється ідеалістично - не як носій суспільних відносин, а у відриві від соціальної природи особистості, в ігноруванні єдності соціального і біологічного в людині.
Загалом для буржуазної ідеології психогігієни характерні:
- прагнення завуалювати класовий характер причин нервово-психічних захворювань дрібнобуржуазними концепціями типу антиурбанізму, антииндустриализма, антитехницизма;
- підвищений інтерес до проблеми особистості з покладанням провини за конфлікт із соціальним середовищем на саму особистість, її генетичне невідповідність середовищі;
- посилена діяльність по створенню програм виховання і формування особистості з тим кінцевим результатом, який угодний буржуазії, її адміністрації;
- співпраця з релігією у розробці форм і методів впливу на людську особистість.
Разом з тим не можна не визнати того позитивного, що є у факті великого, неослабного інтересу до питань психогігієни в усьому світі. Психогігієна визнана необхідним розділом педагогіки, медицини, важливої для промисловості, соціальної діяльності. У багатьох країнах поряд з громадськими організаціями функціонують державні відділи психогігієни при органах охорони здоров'я.
У 1949 р. при Всесвітній організації охорони здоров'я (ВООЗ) створено відділ психогігієни, що об'єднує 100 консультантів-фахівців з 38 країн.
