Поширеність алкоголізму

Серед робітників-чоловіків Дальзаводу [Шкурін Р. Н., 1972] 17,4% обстежених вживають алкоголь часто (кілька разів на тиждень). У переважній більшості сімей цих робочих автор зазначив конфлікти (12,1% обстежених робітників).
В. П. Сербія (1972) зазначає, що серед працівників виноробної промисловості Молдови вживають алкогольні напої «багато і часто» 29,4% обстежених.
Р. С. Колесніков, Р. Н. Дубинський, Е. Е. Погосян (1972), обстежили п'ять автогосподарств Чити, встановили, що близько 20% шоферів зловживають алкоголем.
Суперечливість проводяться відомостей пояснюється тим, що вони в більшості випадків засновані тільки на суб'єктивних оцінках самих обстежених і дають лише загальне уявлення про зловживання алкоголем (пияцтво), не диференціюючи це поняття.
Автори вкладають різний зміст у поняття «часто», «багато», «помірно» і ін Деякі автори взагалі не визначають ці терміни в кількісному відношенні. Однобічний підхід до виявлення зловживають алкоголем: до категорії зловживають обстежуваного відносили, як правило, на підставі окремих критеріїв (частота та кількість вживаних напоїв, прогули та ін), отриманих при анкетному обстеженні робітників. Суб'єктивність відповідей при такому підході відзначають і самі дослідники. Зокрема, Р. П. Анісімов (1966) пише: «Шляхом одномоментного опитування, при відсутності достатньо об'єктивної перевірки, не представляється можливості отримати цілком достовірні матеріали. Дані носять суб'єктивну забарвлення переважно в бік явного заниження. Наприклад, робітники, які страждають однією з форм алкоголізму і лікувалися з цього приводу у психоневрологічній лікарні, приховують це й дають відомості про порівняно рідкісному вживанні спиртних напоїв».
При виявленні зловживають алкоголем, як вже зазначалося, необхідно враховувати не тільки частоту та кількість вживаних напоїв, але і привід до вживання алкоголю, поведінка в стані алкогольного сп'яніння, а також ознаки психічної і фізичної залежності від алкоголю.
Заслуговують на увагу дослідження з приводу алкоголізму на заводі «Сибсельмаш» в Новосибірську [Банщиків В. М., Короленка Ц. П. та ін, 1973] та Барнаульском шинному заводі [Голубков О. 3. та ін, 1973]. Створена при заводі «Сибсельмаш» на початку 70-х років спеціальна протиалкогольна лабораторія, куди увійшли психіатри, соціологи, економісти та інші фахівці, розробила систему активного виявлення ранніх форм алкоголізму за психологічними, медичними і соціальними критеріями на підставі запропонованої класифікації.
В результаті обстеження робітників було встановлено, що серед хворих на алкоголізм найбільшу групу (67%) склали особи, які страждають ненаркоманическим алкоголізмом. Діагноз ставили на основі соціально-психологічних показників. Автори стверджують, що «з цієї групи хворих при визначених умовах може сформуватися наркоманіческій алкоголізм». Вивчення особливостей зловживання спиртними напоями в цій групі осіб показало, що 80% з них мали порушення трудової дисципліни, сімейні конфлікти, порушення громадського порядку, доставляли у відділення міліції і в медвитверезники.
На Барнаульском шинному заводі також був створений протиалкогольний центр, який організував обстеження робітників для виявлення хворих на алкоголізм. В результаті обстеження 2000 робітників заводу були виділені такі три групи: 1) непитущі або п'ють вкрай рідко і мало (в основному це молоді дівчата і жінки, які страждають різними соматичними захворюваннями); 2) особи, які в різній мірі зловживають алкоголем з не настільки значними соціальними наслідками - ненаркоманические форми алкоголізму; 3) особи з вираженою і стійкою клінікою алкоголізму, раніше лікувалися від алкоголізму або вперше виявлені при диспансерному обстеженні, - наркоманическая форма алкоголізму.