Подразнюючі засоби - це лікарські речовини, які викликають при місцевому застосуванні-подразнення чутливих нервових закінчень. Подразнюючі засоби відносяться до різних класів хімічних сполук. Вони, як правило, добре розчиняються у ліпоїдах, що дозволяє їм проникати через епідерміс і поверхневі шари епітелію і досягати чутливих нервових закінчень.
При нанесенні дратівливих коштів на шкіру і слизові оболонки спостерігається місцева реакція у вигляді гіперемії та набряклості, а також характерні для даного роздратування рецепторного поля рефлекси. Лікувальна дія дратівливих коштів пояснюють виникненням рефлексів, які призводять до змін діяльності деяких нервових центрів (дихального, судинорухового) або стану внутрішніх органів (зміна кровонаповнення, обміну речовин). Дія дратівливих коштів може прискорити вирішення запального процесу і послабити пов'язані з цим процесом больові відчуття (відволікаючу дію). Таким чином, наприклад, пояснюється дія гірчичників (див.) при пневмонії і скипидару (див.) при міозитах. Подразнювальні засоби, впливаючи на слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, збуджують дихальний та судиноруховий центри (див. Нашатирний спирт). При подразненні слизової оболонки порожнини рота виникає розширення коронарних судин при стенокардії (див. Валідол, Ментол). При дії гіркот (див.) на рецептори ротової порожнини, рефлекторно підвищується збудливість «харчового центру». Подразнення слизової оболонки шлунка веде до порушення блювотного центру, що в залежності від інтенсивності впливу спричиняє відхаркувальний або блювотний ефект (див. Відхаркувальні засоби).
Подразнюючі засоби (Dermerethistica) - лікарські речовини, які викликають при місцевому дії подразнення чутливих нервових закінчень і характерні для даного роздратування рецепторного поля рефлекси. Під впливом подразнюючих коштів на шкірі розвивається місцева реакція, що складається з трьох компонентів («потрійна реакція»): яскравої гіперемії та набряклості на місці безпосереднього впливу подразнюючих коштів і навколишнього це місце обідка більш помірної гіперемії. Перші два компоненти цієї реакції залежать від розширення капілярів та підвищення їх проникності, що пояснюється дією на капіляри гістаміну, який вивільняється з клітин при дії на них подразнюючих агентів. Третій компонент обумовлений аксон-рефлексом. Цей рефлекс здійснюється в межах чутливого аксона в результаті поширення імпульсів, що виникають унаслідок роздратування рецепторів, на судинорозширювальні гілочки, що відходять від чутливих нервових волокон до артериолам шкіри.
Раніше застосовувалися подразнюючі засоби, що викликають інтенсивну місцеву реакцію з утворенням пухирів, нагноєнням і навіть некрозом (наприклад, шпанские мушки). Такі Р. с. в даний час практично вийшли з ужитку. Однак подібна реакція може наступати і під впливом застосовуваних у даний час Р. с. помірної сили дії; це буває при надмірній тривалості їх впливу на шкіру.
Подразнюючі засоби застосовують при запальних захворюваннях внутрішніх органів, а також при міозитах, невритах, артральгиях і т. д. (див. Гірчичники, Нашатирний спирт, Скипидар). Під впливом Р. с. прискорюється дозвіл запального процесу
і слабшають пов'язані з цим процесом больові відчуття. Лікувальну дію Р. с. пояснюють сегментарними трофічними рефлексами з шкіри на підлеглі тканини і внутрішні органи. За Л. А. Орбелі, це аксон-рефлекси, що поширюються в межах розгалужень симпатичних нервових волокон. Можливо, однак, що ці рефлекси замикаються в спинному мозку, причому аферентні їх ланкою є чутливі нервові волокна, а эфферентным - симпатичні волокна, що беруть початок в бічних рогах спинного мозку. Так як трофічні кутанно-вісцеральні рефлекси носять сегментарний характер, подразнюючими засобами слід впливати на зони Геда, відповідні локалізації запального процесу. При впливі Р. с. на великі поверхні шкіри імпульси, що виникають у чутливих нервових закінченнях, поширюються на надсегментарные відділи ЦНС, зокрема на дихальний і судиноруховий центри довгастого мозку. На цьому засновано застосування гірчичних обгортань при судинної і дихальної недостатності. Рефлекси на дихальний і судиноруховий центри виникають також при подразненні чутливих рецепторів у слизовій оболонці носа. В якості засобу для подразнення цих рецепторів використовують нашатирний спирт.
Деякі дратівливі кошти надають виборче дію на рецептори, що сприймають відчуття холоду (див. Валідол, Ментол). Під впливом подібних Р. с. виникають рефлекси такого ж характеру, як і при дії холоду. Тому нанесення на шкіру або слизові оболонки таких Н. с. викликає звуження судин. Лікувальна дія таких дратівливих коштів при нападах стенокардії, ймовірно, є результатом розширення коронарних судин внаслідок подразнення холодових рецепторів у слизовій оболонці ротової порожнини.
Подразнюючі засоби зустрічаються в різних класах хімічних сполук. Як правило, Р. с. відрізняються загальною фізико-хімічної особливістю - розчинність в ліпоїдах, що дозволяє їм проникати через епідерміс і поверхневі шари епітелію і досягати чутливих нервових закінчень. Гарну розчинність в ліпоїдах відрізняються, зокрема, широко застосовувані в якості Р. с. ефірні масла.
Широке практичне застосування мають Н. е., надають виборче дію на певні рецептори травного тракту. Виникаючі при цьому рефлекси залежать від локалізації рецепторів, на які діє дане Р. с. При подразненні рецепторів ротової порожнини, що сприймають відчуття гіркого смаку, настає рефлекторне підвищення збудливості «харчового центру» (див. Гіркоти). Подразнення рецепторів у слизовій оболонці шлунка веде до рефлекторного збудження блювотного центру, що в залежності від інтенсивності роздратування викликає відхаркувальний або блювотний ефекти (див. Відхаркувальні засоби). Подразнення рецепторів у слизовій оболонці кишечника призводить до рефлекторного посилення його перистальтики (див. Проносні засоби).
