Рецидив

Рецидив - повторення, повернення клінічних проявів захворювання після їх тимчасового ослаблення або зникнення. Поняття рецидив вживалося для позначення фази клінічного загострення переважно інфекційних захворювань, при яких повернення хвороби пов'язаний із збереженням збудника в організмі хворого після первинного зараження. Цим рецидив відрізняється від реінфекції - повторення захворювання внаслідок повторного зараження. У походженні і рецидиву, і реінфекції вирішальне значення має недостатність формується імунітету (див.). Розвиток рецидиву можливо при багатьох інфекційних захворюваннях, зокрема при черевному і поворотного (клещевом і вошивому) тифах, паратифах А і В, дизентерії, малярії, епідемічному гепатиті, бруцельозі та ін.
В даний час поняття рецидив вживається широко. Про рецидивах говорять при повторних клінічних проявах і неінфекційних захворювань, якщо при їх лікуванні не усуваються повністю причини хвороби, що обумовлюють повторення її клінічних проявів при певних умовах. Так, прийнято говорити про рецидивуючому перебігу виразкової хвороби, ревматизму, хронічної пневмонії, про рекурентних (зворотних) формах шизофренії, про рецидивах злоякісних новоутворень. Для деяких захворювань рецидивуючий перебіг настільки характерно, що воно відображено в їх назві (поворотний тиф, рецидивуючий параліч).
Позначення перебігу хвороби як рецидивуючого обов'язково припускає наявність між періодами повернення хвороби періодів ремісії (див.), тривалість яких при інфекційних захворюваннях коливається від декількох днів до декількох місяців, а при неінфекційних - навіть до кількох років. Рецидивуючий перебіг слід відрізняти від циклічного, коли зміна повторюваних фаз клінічних захворювання відбувається без ремісії.
Ступінь вираженості клінічних проявів при рецидиві варіює від малосимптомних до важких з розвитком ускладнень. Тому лікування хвороби у фазі рецидиву не менш відповідально, ніж у першій гострій фазі захворювання, і воно тим успішніше, чим раніше розпочато.
Для діагностики рецидиву найбільш істотну роль грає анамнез (див.), за допомогою якого встановлюють час і характер первинних проявів хвороби і періодичність її течії.
Профілактика рецидиву інфекційних захворювань у великій мірі залежить від правильного лікування захворювань у гострій фазі, насамперед від вибору антибактеріальних препаратів, їх дози та тривалості призначення. Велику роль відіграють заходи, що сприяють формуванню імунітету - раціональне харчування, десенсибілізуючі засоби, вітаміни, загальнозміцнюючі процедури, в окремих випадках - застосування вакцин.
При захворюваннях, схильних до рецидивування в певні сезони року, застосовується сезонна профілактика рецидивів у Росії, наприклад, профілактика рецидивів у людей, які страждають на ревматизм, проводиться навесні і восени (застосування біциліну разом з протизапальними засобами). Якщо сезонний характер рецидиву встановлюється анамнез у хворого виразковою хворобою, то за 2-3 тижні до передбачуваного початку рецидиву хворому рекомендується більш сувора, ніж у період ремісії, дієта, прийом лужних мінеральних вод, беладони, вітамінних препаратів. Такі профілактичні заходи, що попереджають розвиток рецидиву або значно зменшують ступінь його клінічних проявів. Можливість профілактики рецидивів та зменшення ступеня їх тяжкості при ранньому лікуванні зумовлює необхідність диспансерного спостереження за хворими з рецидивуючими формами захворювань (сі. Диспансеризація). У залежності від характеру хвороби хворому на період ремісії даються лікарські рекомендації по загальному-режиму, дієти, профілактичного прийому ліків і т. п., за правильним виконанням яких стежить медсестра.