Дуоденіти

Так само як і в шлунку, в цибулині дванадцятипалої кишки можуть розвиватися різні ступеня запальних змін з вираженим розширенням і набуханням складок, що іноді супроводжується значною деформацією рельєфу слизової оболонки цибулини (рис. 100). Складки, які в нормальній цибулині мають поздовжній напрямок і ширина яких не перевищує 2 мм, при запальному процесі набувають вигляду тупих, грубих припуханий слизової, досягають дуже великих розмірів (до ширини пальця по Prevot u. Lassrich, 1959). Крім цього, складки часом втрачають свою еластичність і набувають поперечний напрям. Такі припухання складок поширюються і на більш віддалені від цибулини відділи дванадцятипалої кишки. Запальний процес може обмежитися лише цибулиною, але в більшості випадків дуоденіт пов'язаний з патологією вихідного відділу шлунка. Однак нерідко бувають такі стану слизової оболонки цибулини, які пов'язані із загостренням виразки дванадцятипалої кишки, причому внаслідок набухання слизової стає можливим виявлення виразкової ніші. В подібних випадках діагноз уточнюється за допомогою протинабряковою підготовки пирамидоно-адреналінової сумішшю.
При частих дуоденітах цибулина зазвичай не деформується, і при тугому заповненні її може не бути ніяких морфологічних проявів, але відзначається прискорене просування контрастної суспензії по ній. Тільки при компресії вдається бачити картину зміненої набряклої слизової, причому повторюються ті ж форми запального процесу, як і при гастритах.

Рис. 100. Набряк слизової оболонки цибулини дванадцятипалої кишки. Дуоденіт (рентгенограма).