Ристоміцин

Ристоміцин (Ristomycinum; список Б) - антибіотик, що пригнічує розвиток грампозитивних мікробів. Застосовують для лікування септичного ендокардиту, сепсису, гематогенного остеомієліту, гнійного менінгіту та інших важких кокова інфекцій. Ристоміцин вводять тільки внутрішньовенно, краплинним способом по 500 000-750 000 ОД 2 рази на добу через 12 годин у стерильному ізотонічному розчині хлориду натрію (з розрахунку 250 000 ОД у 125 мл). При наявності протипоказань для введення великих кількостей рідини необхідну кількість препарату розчиняють в 20-40 мл 5% розчину глюкози або ізотонічного розчину натрію хлориду і повільно (!) вводять у вену. Курс лікування від 10 до 30 днів. Можливі побічні явища: озноб, нудота, алергічні реакції, флебіти; зміни з боку нирок і картини крові. Протипоказання: тромбоцитопенія. Форма випуску ристомицина: герметично закриті флакони по 250 000-500 000 ОД. Зберігають у темному місці при температурі не вище 20°.
См. також Антибіотики.