Санітарна охорона атмосферного повітря - комплекс законодавчих, організаційних і технічних заходів, спрямованих на охорону атмосферного повітря від шкідливих викидів.
Однією з головних причин забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами є надходження димових газів, що містять сірчистий газ, сажу, окис вуглецю, вуглеводні, сірчисті сполуки, попіл від спалювання твердого і рідкого палива в котельнях заводів, електростанцій, ТЕЦ, промислових установках, двигунах внутрішнього згоряння (див. Дим, Пил). Найбільшими джерелами забруднення є підприємства хімічної і нафтохімічної промисловості, чорної і кольорової металургії, цементні заводи та ін.
Джерелами забруднення атмосферного повітря в сільських умовах можуть бути механічні, ремонтні майстерні, тваринницькі ферми, виробництва по обробці тварин та харчових продуктів. Забруднення атмосферного повітря може відбуватися також при обробці полів хімічними речовинами: пестицидами, гербіцидами, інсектицидами, дефолиантами та ін., які використовують для боротьби з сільськогосподарськими шкідниками, бур'янами і т. д.
Кількість промислових викидів в атмосферу населених місць залежить від багатьох причин: потужності виробництва, наявності очисних споруд і ефективності їх роботи, режиму технологічного процесу, періодичності викиду, висоти труби, метеорологічних умов (швидкість і напрям вітру, вологість і ін).
Санітарна охорона атмосферного повітря включає комплекс заходів щодо раціонального розміщення продуктивних сил, плануванню населених місць (див.), розробці технологічних схем виробничих процесів, що унеможливлюють або зводять до мінімуму викиди шкідливих речовин в атмосферу. Позитивну роль в оздоровленні повітряного басейну міст грає газифікація та електрифікація, проведені в державному масштабі.
В цілях зменшення шкідливого впливу промислових викидів на здоров'я населення та санітарно-гігієнічні умови життя та побуту населення санітарним законодавством встановлюються санітарно-захисні зони (див.) між джерелом забруднення атмосферного повітря і житловими районами (СН 245 - 71).
Для очищення промислових викидів від пилу та золи застосовують пылезолоуловители (сухі і мокрі), електрофільтри і комбіновані установки, які виробляють механічну і електричну очищення. Для уловлювання газів і парів використовують скрубери (порожнисті і з насадкою), зрошувані поглинальної рідиною, назустріч якій рухається підлягає очищенню газ; барбатеры - резервуари для очищення повітря, що пропускається крізь шар поглинальної рідини, абсорбери - резервуари, містять шар сорбенту (активованого вугілля), через який знизу вгору пропускається газ, піддається очищенню. Санітарні органи здійснюють нагляд за роботою діючих очисних установок шляхом контролю за ступенем очищення викидів і перевірки правильності ведення технічного журналу з експлуатації очисних споруд. Умови викиду в атмосферу радіоактивних речовин регламентується «Санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами і джерелами іонізуючих випромінювань» № 333 - 60.
При санітарному обстеженні джерел забруднення атмосферного повітря необхідно враховувати характер виробництва з точки зору викиду шкідливих речовин в атмосферу, санітарно-топографічну характеристику майданчика заводу, її розмір, наявність санітарно-захисної зони. Велике значення має напрямок пануючих вітрів (див. Роза вітрів).
Загальний контроль за дотриманням заходів по санітарній охороні атмосферного повітря здійснюється санітарно-епідеміологічною службою.
