Санітарно-епідеміологічна станція (СЕС)

Санітарно-епідеміологічна станція (СЕС) - основне комплексне спеціалізована установа в системі санітарно-епідеміологічної служби СРСР, в обов'язки якого входить державний санітарний нагляд за заходами щодо оздоровлення зовнішнього середовища, контроль за санітарним станом об'єктів, що знаходяться на території обслуговування СЕС, попередження і ліквідація інфекційних, паразитарних та професійних захворювань. Основним змістом діяльності СЕС є: проведення планового попереджувального і поточного санітарного нагляду (див.); аналіз санітарно-епідеміологічного стану території обслуговування та розташованих на ній об'єктів; організація комплексних заходів, спрямованих на попередження і ліквідацію інфекційних, паразитарних та професійних захворювань; контроль за виконанням санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами. Розрізняють типи СЕС системи Міністерства охорони здоров'я СРСР: республіканські, крайові, обласні, окружні, міські, районні в містах з районним поділом і районні сільських районів; на водному транспорті є басейнові, портові і лінійні СЕС. На залізничному - центральна, дорожні та лінійні, що знаходяться у віданні Міністерства шляхів сполучення. В системі Міністерства цивільної авіації передбачені центральна СЕС та СЕС управлінь і авиагрупп, а також санітарно-епідеміологічного відділення медико-санітарних частин авиагрупп, об'єднаних авіазагонів і аеропортів.
Кожен тип СЕС системи МОЗ СРСР поділяється на такі категорії в залежності від чисельності обслуговуваного населення. 1. Районні СЕС сільських районів: I категорія - при населенні на території обслуговування понад 60 тис. до 100 тис.; II категорія - понад 30 тис. до 60 тис. населення; III категорія - до 30 тис. населення. 2. Міські СЕС: I категорія - при населенні понад 300 тис.; II категорія - понад 200 тис. до 300 тис. населення; III категорія - понад 100 тис. до 200 тис. населення. 3. Міські СЕС міст з районним поділом, що мають районні СЕС: I категорія - понад 600 тис. і до 800 тис.; II категорія - понад 400 тис. до 600 тис.; III категорія - до 400 тис. населення. 4. Республіканські (союзних і автономних республік, крайові, обласні СЕС: I категорія - при населенні понад 2 млн.; II категорія - понад 1 млн. до 2 млн.; III категорія - понад 500 тис. до 1 млн. і IV категорія - до 500 тис. чоловік. Для даних категорій СЕС наказом міністра охорони здоров'я СРСР № 300 від 29/IV 1969 р. передбачені штатні нормативи медичного та інженерно-технічного персоналу (штати республіканських СЕ-З союзних республік з обласним поділом визначаються Моз СРСР у кожному конкретному випадку).
У складі санепідстанцій є санітарно-гігієнічний, епідеміологічний та дезінфекційний відділи. У санітарно-гігієнічний відділ входять чотири оперативних відділення комунальної гігієни, гігієни праці, гігієни харчування, гігієни дітей і підлітків і лабораторія з трьома відділеннями. У складі епідеміологічного відділу є два відділення (протиепідемічний, паразитологічні) і бактеріологічна лабораторія. Дезінфекційний відділ включає відділення евакуації та осередкової дезінфекції, відділення камерної дезінфекції і санітарної обробки, а також госпрозрахункове відділення профілактичної дезінфекції, дезінсекції, дератизації.
У республіканських, крайових і обласних СЕС створені спеціальні відділення лабораторії (фізико-хімічних методів дослідження, токсикологічне, по визначенню залишкових кількостей отрутохімікатів у харчових продуктах та зовнішньому середовищі, вірусологічне), а також організаційний відділ.
У деяких СЕС передбачені відділи особливо небезпечних інфекцій, радіологічні групи, кабінети санітарного просвітництва і антирабічних щеплень, пункти збору плацентарної і абортній крові.
Працюють в СЕС лікарі та їх помічники здійснюють державний санітарний нагляд за промисловими, харчовими підприємствами, школами, дитячими дошкільними установами, культурно-просветительными установами й підприємствами з побутового обслуговування населення (лазні, пральні, перукарні) та іншими об'єктами (водопровідні, каналізаційні споруди тощо).
Велика увага приділяється питанням планування, забудови та благоустрою населених місць, гігієни житлових і громадських будівель господарсько-питного водопостачання населення і попередження забруднення атмосферного повітря, водоймищ, грунту промисловими викидами і відходами. В галузі гігієни праці СЕС вивчає умови праці на виробництві, захворюваність робітників, контролює здійснення заходів щодо поліпшення санітарного стану підприємства (вентиляція, освітлення, обладнання побутових приміщень тощо) і усуненню шкідливих виробничих факторів (пил, шум, вібрація тощо). Важливе місце в роботі СЕС займає контроль за дотриманням санітарного законодавства з охорони праці робітників-підлітків і жінок. СЕС проводить контроль за гігієнічними умовами навчання та харчування дітей в школі, а також організацією їхнього літнього відпочинку; контролює санітарний стан харчових об'єктів (столові, продовольчі магазини та ін). Спільно з лікувально-профілактичними установами СЕС проводить комплексні профілактичні та протиепідемічні заходи, керує організацією профілактичних щеплень, забезпечує постачання лікувально-профілактичних установ бактерийными та вірусними препаратами, організовує облік інфекційних хворих. СЕС бере участь у пропаганді медичних та гігієнічних знань серед населення, проводить підготовку громадських санітарних інспекторів і керує їх роботою.
При СЕС створюються: громадська рада з представників промислових підприємств, профспілкових та інших організацій, що допомагає в її роботі, а також санітарно-епідеміологічний і лабораторний ради, які є консультативними органами. Робота СЕС проводиться в тісному контакті з партійними, радянськими органами, профспілковими та іншими організаціями, а також лікувально-профілактичними установами. Будучи самостійною установою в системі санітарно-епідеміологічної служби, СЕС з усіх адміністративних питань підпорядкована відповідним органам охорони здоров'я. З питань державного санітарного нагляду СЕС підпорядковується вищестоящому органу чи установи санепідслужби. У відповідності з положенням про державний санітарний нагляд в СРСР керівники і фахівці СЕС наділені широкими правами (див. Санітарний нагляд).