Діагноз шоку при множинних поєднаних ушкодженнях буває важким. Гостра крововтрата супроводжується колапсом, важкі ушкодження внутрішніх органів, інтоксикація нерідко створюють клінічну картину, що нагадує шок. Діагноз підтверджується динамічним спостереженням за об'єктивними показниками, що характеризують стан хворого і дозволяють виключити колапс (див.), кому (див.) та інші захворювання.
З іншого боку, в будь-якому разі виклику до хворого, при огляді якого виявляється раптове різке або прогресуюче зниження артеріального тиску та порушення свідомості, необхідно пам'ятати про можливість шоку, викликаного різними причинами.
Прогноз при шоку в значній мірі залежить від своєчасності розпочатих лікувальних заходів. Фактор часу має вирішальне значення - чим раніше надана допомога хворому, що знаходиться в шоці, тим сприятливіші результат. Всі лікувальні заходи, незалежно від ступеня і тяжкості шоку, повинні розглядатися як термінові, невідкладні. Хворий, що знаходиться в стані шоку (або при підозрі на шок), повинен знаходитись під безперервним наглядом медперсоналу, так як шок може швидко перейти в більш важку стадію.
У деяких випадках шоку при електротравми, анафілактичного шоку смерть буває блискавичною.
Короткочасне підвищення артеріального тиску до «нормального» рівня не є достовірною ознакою виведення потерпілого із стану шоку. Енергійні протишокові заходи слід продовжувати до повного відновлення ефективного тканинного кровотоку, про що свідчать відновлення адекватного свідомості, потепління шкіри і нормалізація її забарвлення, стабілізація показників центрального венозного тиску, збільшення діурезу не менше ніж до 25-30 мл/год і ліквідація ознак ацидозу. Смерть потерпілих, виведених зі стану шоку і не загинули впродовж наступних 24 годин в переважній більшості випадків пов'язана з розвитком необоротної ниркової недостатності або прогресуючої дихальної недостатності, які є наслідком порушень мікроциркуляції і тяжкої тканинної гіпоксії, своєчасно не усунених.
