Слиновиділення - секреція слинних залоз.
Слиновиділення виникає рефлекторно під впливом безумовних і умовних подразників. У людини в якості умовного подразника може бути словесний сигнал.
Секреція великих слинних залоз (див. Слинні залози) переривчаста, регулюється головним чином нервовими механізмами і служить для змочування надходять у ротову порожнину речовин (див. Слина). Секреція дрібних залоз неперервна і служить для зволоження слизової оболонки порожнини рота.
Рефлекторне слиновиділення здійснюється за участю слюновидільному центру, закладеного в довгастому мозку, під впливом парасимпатичних і симпатичних нервів. У дослідах на тваринах було показано, що при подразненні симпатичного нерва виділяється мало густої слини, а при подразненні парасимпатичного нерва багато рідкої слини.
Вегетативна нервова система впливає на кровопостачання залози. Подразнення парасимпатичних нервів викликає розширення судин і цим сприяє виходу води з кровоносного русла в протоку залози, тоді як роздратування симпатичного нерва викликає звуження судин і скорочує приплив до залозі води. Секреція слини відбувається не тільки завдяки простій фільтрації, але і за рахунок інтенсивного утворення слини в самих залізистих клітинах.
Слиновиділення може виникати не тільки в результаті нервових, але і гуморальних механізмів. Було встановлено, що введення атропіну пригнічує секрецію слинних залоз, тоді як введення пілокарпіну, навпаки, викликає посилену секрецію цих залоз навіть в умовах їх денервації.
На слиновиділення можуть вплинути різні патологічні стани. Так, наприклад, надмірне слиновиділення (гіперсалівація) може спостерігатися при нудоті, невралгії трійчастого нерва, стоматитах. Зниження слиновиділення (гіпосалівація) спостерігається при деяких інфекційних хворобах, пневмонії, діабеті і т. д.
