Стаціонарну допомогу літні і старі люди отримують як у звичайних лікувальних установах, так і в спеціальних геріатричних лікарні для хронічно хворих, яким необхідне тривале лікування. У країнах Західної Європи, де особливо висока частка літніх і старих людей (18-20% і більше), число ліжок у міських стаціонарах, зайнятих хворими старше 60 років, становить близько 50% місць. Переважання осіб похилого та старечого віку серед госпіталізованих хворих відзначається в терапевтичних, хірургічних, онкологічних, неврологічних та інших відділеннях.
У Радянському Союзі геріатричні хворі госпіталізуються зазвичай в стаціонари загальної лікувальної мережі. Однак деякі установи надають медичну допомогу переважно хворим старшого віку і профілюються як геріатричні установи. Спеціалізована клінічна наукова база на 245 ліжок є в Інституті геронтології АМН СРСР.
При вирішенні питання про форми стаціонарного обслуговування геріатричних хворих важливо перш за все визначити необхідний обсяг цієї допомоги. У літературі з даного розділу є дуже обмежені відомості. Відомий інтерес представляють матеріали ряду дослідників (Е. А. Логінова М. В. Потєхіна, 1971; Т. Н. Трошева, 1972), які запропонували різні форми розвитку стаціонарної допомоги хворим похилого та старечого віку. Сюди відносяться геріатричні відділення в загальних лікарнях, відділення для хронічно хворих з терміном перебування до півроку, відділення для довготривалого лікування хворих, що страждають необоротними формами захворювань.
Огляд населення бригадами лікарів-фахівців в Калузі (М. В. Потєхіна, 1969) показав, що потребу в стаціонарному лікуванні осіб старше 60 років становить в цілому 241,8 на 1000 чоловік даної вікової групи. Кількість потребуючих стаціонарного лікування збільшується з віком. Так, у віковій групі від 60 до 64 років потреба в госпіталізації була на рівні 213,2, 80 років і старше - 308,4 (на 1000 осіб відповідної вікової групи).
Найбільш значна потреба осіб 60 років і старше в стаціонарному терапевтичному лікуванні (137,8 на 1000 населення), в тому числі в загальнотерапевтичних відділеннях - 103,5, у вузькоспеціалізованих - 34,3 (з них у кардіологічних - 10,7, гастроентерологічних-1.1,6). Потреба в госпіталізації у відділення хірургічного профілю складає 40,1, неврологічні - 34,5, офтальмологічні-10,5, у психіатричні-10,5. Таким чином, 57% хворих похилого та старечого віку необхідна госпіталізація у відділення терапевтичного профілю, 16,6% - хірургічного профілю, 14,3% - неврологічні, 12,1%-в інші відділення. Т. Н. Трошева (1972) прийшла до висновку, що потреба в стаціонарної допомоги для всіх хворих 60 років і старше становить 144 на 1000 осіб цієї вікової групи.
В Англії, де широко розвинута мережа геріатричних відділень і стаціонарів для хронічно хворих, передбачена 1,4 ліжка на 1000 осіб (Anderson, 1961), у США-1,53 (Brocklehurst, 1975). У Швеції для загальносоматичних хворих у віці 70 років і старше є 46 ліжок на 1000 осіб (Svanborg, 1975).
