Прагматичним цілям клінічної психодіагностики служать дослідження, в основу яких покладено застосування найбільш популярних психометричних та проективних тестів, таких, як Міннесотський багатофазний особистісний опитувальник (MMPI), 16-факторний опитувальник Кетелла, методика Роттера, тест Роршаха, Тематичний апперцептивный тест (ТАТ) та ін.
Протягом останніх десятиліть найбільше поширення серед психодіагностичних методик в медичній психології має MMPI (Березін, Мірошников, Рожанец, 1976; Hathaway, McKinley, 1967). В якості ознак диференціації хворих алкоголізмом і здорових випробовуваних зазначалося перш за все помітне підвищення в групі хворих за такими шкалами MMPI, як шкалі психопатії (Pd), депресії (D), психастенії (Pt) (Цыцарев, 1982). Дана тенденція відзначена як у вітчизняних, так і зарубіжних роботах (рис. 1).
Конфігурація шкал у групі хворих алкоголізмом свідчить про глибокий психічний дискомфорт, зниженому настрої, наявність почуття провини в поєднанні з імпульсивністю, сильними афективними реакціями гніву і страху, зневагою до загальноприйнятих норм поведінки і моралі. Головний ознака поганої адаптації - показник шкали психопатичних девіацій (Pd) - є вираженням властивою більшості хворих алкоголізмом напруженості, крайнього дискомфорту, схильність до афективної реакції гніву, що зазвичай поєднується з неконформностью установок, езопової позицією особистості, зниженим самоконтролем, невмінням використовувати накопичений досвід, агресивною реакцією на фрустрацію, хворобливим самолюбством. Поєднання високого показника за шкалою психопатичних девіацій з підйомом по шкалах ригідності афекту (Ра), аутичности (Sc), соціальної інтроверсії (Si) може свідчити про делинквентном поведінці і наявності патологічних потягів. Ці дані, отримані емпіричним шляхом, необхідно відзначити як одну з підстав, на якому надалі буде будуватися уявлення про патологічний потяг до алкоголю як психологічний феномен.
З-поміж додаткових шкал MMPI для діагностики алкоголізму найбільш інформативною виявилася шкала сили «Я» (Es), яка у хворих у всіх випадках нижче, ніж у здорових.
Р. Хилл.К. Герцен, Р. Девіс (Hill, Haertzen, Davis, 1962), а потім Дж. Оверолл (Overall, 1973) встановили, що між хворими алкоголізмом, наркоманами і злочинцями є помітне схожість за показниками MMPI. Відмінності проявляються лише за окремими ознаками. У хворих на алкоголізм і наркоманів вище показники за шкалою депресії (D); хворі на алкоголізм нижче, ніж представники двох інших груп, оцінюються за шкалами корекції (К) і психопатії (Pd); наркомани відрізняються як від алкоголіків, так і від злочинців більш високими оцінками за шкалами гипомании (Ма) і маскулінності/ фемининности (Ml).
Дж. Оверолл (Overall, 1973) підкреслював відмінності між алкоголіками і наркоманами як абсолютно різними особистісними типами, у яких спільним є тільки властиве всім делинквентам підвищення за шкалою психопатії, але є, безумовно, значущі відмінності за шкалами корекції (К), гипомании (Ма), показники яких вище у наркоманів, і неправди (L), достовірності (F) і психастенії (Pt), показники яких вище у хворих на алкоголізм.
Для більш детального аналізу цих відмінностей було зроблено дослідження Т. Холланда (Holland, 1977) на вибірці делинквентов, які відбувають покарання. Проводився факторний аналіз даних MMPI і клініко-соціальних характеристик хворих алкоголізмом і наркоманіями. У головному факторі споживання як алкоголю, так і наркотиків виявилося пов'язаним з соціальної дискомфортностью і тривожністю (шкали Pd, F і Pt). Відмінності виявилися у другому факторі, в якому вживання алкоголю співвідносилося з невротичними іпохондричними рисами (шкала Hs), а споживання наркотиків - з психопатичними характеристиками, вираженими в шкалах L, Pd іма. Був зроблений висновок про те, що роль соціального дискомфорту при алкоголізмі та наркоманії різна. Потреба у зміні свого соматичного стану з допомогою екзогенного агента у хворих на алкоголізм, мабуть, вище.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
