Тромбофлебіт - це запалення стінки вени з утворенням тромбу в її просвіті.
Етіологія та патогенез. Спостерігається як ускладнення деяких інфекційних хвороб (грип, висипний та черевний тифи, дизентерія, бешихове запалення), після пологів та абортів, при гнійних запальних процесах (флегмона, карбункул, остеомієліт та ін), а також при варикозному розширенні вен (див.) нижніх кінцівок.
Важливою умовою для утворення тромбу в просвіті вени є запальне ураження внутрішньої її стінки (ендотелію) внаслідок інфікування вени безпосередньо з навколишніх тканин або гематогенно.
Утворення тромбу сприяє уповільнення струму крові в венах, варикозне їх розширення, здавлення пухлиною, пошкодження вен при операціях, травмах. Після пункції вени, а також при тривалому знаходженні в її просвіті голки або канюлі при внутрішньовенних вливаннях може виникнути пункційний тромбофлебіт. При залученні вени в запальний процес з довколишнього патологічного вогнища зміни розвиваються передусім на зовнішній його стінці (перифлебит); при перенесенні бактерій кров'ю і осідання їх у відні запальний процес починається з внутрішньої стінки (ендофлебіт). У тому і іншому випадку виникає запалення всієї венозної стінки (див. Флебіт), в просвіті утворюється тромб (див. Тромбоз).
Зміни у венах викликають рефлекторний спазм прилеглих артерій і лімфатичних судин, утруднюється відтік лімфи, порушується венозний і артеріальний кровообіг відповідної області.
Тромбофлебіт може розвинутися в будь-якій частині тіла: у венах головного мозку при гнійних процесах на обличчі (карбункул) або в середньому вусі (отит), у ворітній вені при гнійному апендициті або холециститі (див. Пілефлебіт), в тазових венах після операцій на органах малого тазу. Найчастіше тромбофлебіт виникає у венах нижніх кінцівок і протікає в гострій, підгострій та хронічній формах. Уражаються як глибокі і поверхневі вени.
Клінічна картина, діагноз. За клінічним перебігом розрізняють кілька форм тромбофлебіту нижніх кінцівок.
Гострий тромбофлебіт глибоких вен починається раптово болями в ураженій кінцівці, ознобом, високою температурою (до 38-39°). Обмацування по ходу кінцівки ураженої вени різко болісно. До кінця першої доби хвора кінцівка різко набрякає, шкіра на ній стає напруженою, блідою, лискучою, холодніше, ніж на здоровій; пульс різко ослаблений або зовсім не визначається (спазм артерій). Пахові лімфатичні вузли збільшені, болючі. У найближчі дні розширюються шкірні колатералі (обхідні шляхи), що представляють собою мережу вен, які виступають під шкірою на внутрішній поверхні стегна і гомілки. Відтік крові по них налагоджується повільно, і набряк кінцівки тримається 2-3 міс. В крові підвищена кількість лейкоцитів (до 10 000-15 000), прискорена ШОЕ, підвищений вміст фібриногену (до 410-850 мг%), протромбіну до 150-155%.
Після стихання гострих явищ захворювання нерідко розвивається так званий постфлебітичний синдром.
Гострий тромбофлебіт поверхневих вен також починається раптово. Процес локалізується частіше в системі великої підшкірної вени, яка промацується у вигляді щільного, болючого тяжа з почервонілою над ним
і набряклою шкірою. Поступово розвивається помірний набряк хворої кінцівки, шкіра набуває синюшного відтінку. Температура на початку захворювання близько 38°, потім поступово знижується до нормальних цифр.
Гострий тромбофлебіт поверхневих вен може перейти в гнійний з розплавленням вени і знаходиться в ній тромбу, з утворенням гнійників навколо вени і нерідко поширенням їх по ходу ураженої судини (висхідний тромбофлебіт).
Виділялися раніше підгострий і хронічний тромбофлебіт в даний час розглядаються як хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок або постфлебітичний синдром. Сутність його полягає в тому, що в результаті перенесеного гострого тромбофлебіту глибоких вен і подальшої реканалізації тромбу (освіта в ньому каналів) руйнуються клапани глибоких вен і вен, що з'єднують глибоку і поверхневу венозну систему. У результаті цього порушується відтік крові від нижніх кінцівок. Захворювання проявляється тупими болями і набряком ніг, посилюються до кінця дня або після тривалого стояння (набряково-больова форма), або варикозним розширенням поверхневих вен і розвитком трофічних змін шкіри нижньої третини гомілок аж до розвитку варикозних виразок (варикозно-виразкова форма).
Мігруючий (блукаючий) тромбофлебіт вражає поверхневі вени кінцівок, частіше нижні. По ходу вен раптово з'являються невеликі болючі ущільнення, що вказують на утворення тромбів.
Шкіра над ними припухає, червоніє. Спочатку виникає один, потім кілька вузликів по ходу тієї ж вени (зазвичай вище по току крові), вони можуть виникнути одночасно в декількох венах. Уражена відень промацується у вигляді джгута з твердими вузликами. Утворився вузлик тримається кілька днів і поступово розсмоктується. Загальний стан хворих мало змінюється, температура в більшості випадків нормальна. Хворіють переважно молоді чоловіки. Захворювання перебігає хронічно багато місяців і навіть років, періодично загострюючись. Спостерігається при туберкульозі, ревматичних ураженнях, нерідко поєднується з ендартеріїтом (див.) або передує йому.
