Травма (від грец. травма - рана, пошкодження) - це ушкодження з порушенням або без порушення цілості тканин, викликане зовнішнім впливом (механічним, фізичним, хімічним). Поняття про травму входять також патологічні емоційні дії - так звані психічні травми. Цей вид травм вивчається при дослідженні нервової системи.
Травми діляться на відкриті й закриті - за наявності або відсутності порушення цілості зовнішніх покривів; на макро - і мікротравми - по просторості поразки; на легкі, середньої важкості, важкі - за тяжкості впливу на організм і клінічного перебігу.
За обставинами виникнення розрізняють такі види травм: виробничі, побутові, вуличні, транспортні, військові, спортивні.
Травми в спорті складають серед усіх видів травм близько 2%.
Кількість травм у займаються фізичною культурою і спортом коливається (за даними різних авторів) від 43 до 47 на 10 000 чоловік.
Серед спортивних травм переважають забиття, ушкодження зв'язкового апарату, потертості та подряпини (75-80% всіх травм), потім переломи і вивихи (близько 3%). Відзначається специфічність ушкоджень в залежності від видів спорту. Так, забої - найбільш типові травми в хокеї, футболі, боксі, ковзанярському, велосипедному спорті; найменше число їх відзначається при заняттях важкою атлетикою, лижним спортом, плаванням. Пошкодження м'язів і сухожиль найчастіше зустрічаються при заняттях легкою атлетикою, важкою атлетикою і гімнастикою. Розтягування зв'язкового апарату - при заняттях боротьбою, гімнастикою, важкою і легкою атлетикою, спортивними іграми. Потертості - під час занять лижним та велосипедним спортом. Переломи кісток - при заняттях боротьбою, велосипедним спортом, хокеєм, ковзанярським спортом.
Локалізація травм при заняттях окремими видами спорту також має свої особливості. Ушкодження верхніх кінцівок найбільш часті у займаються спортивною гімнастикою; травми нижніх кінцівок - у спортсменів, які займаються легкою атлетикою, футболом та іграми; пошкодження голови та обличчя - у боксерів; пошкодження тулуба - у борців; пошкодження пальців кисті - у волейболістів і баскетболістів (табл. 7).
Таблиця 7
Зведені дані про локалізації травм (у %) при заняттях певними видами спорту
Легкими травмами вважаються ушкодження, які не викликають втрати загальної спортивної працездатності; травмами середньої тяжкості - такі, які супроводжуються втратою виробничої, навчальної і спортивної працездатності; тяжкі травми, які потребують госпіталізації спортсмена або тривалого амбулаторного лікування (табл. 8).
Таблиця 8
Розподіл травм (у %) по тяжкості клінічного перебігу при заняттях певними видами спорту
Легкі травми при заняттях спортом, які зустрічаються частіше, ніж інші, не ведуть до перерв у тренуваннях. Однак нерідко бувають і більш важкі ушкодження, що вимагають не тільки поліклінічного, але і стаціонарного лікування.
