В результаті життєдіяльності людей в повітрі житлових і громадських приміщень збільшується вміст вуглекислого газу, водяних парів, підвищується температура повітря. Розкладання поту на поверхні тіла, органічного пилу, що міститься на одязі, тягне за собою появу неприємних запахів. Разом з пилом у повітря потрапляють різні мікроорганізми, в тому числі й патогенні. Цей так званий кімнатний запах знижує працездатність, погіршує загальне самопочуття. Гігієнічним показником забруднення повітря житлових приміщень є вміст у ньому вуглекислого газу, якого повинно бути в повітрі не більше 0,07-0,1%.
Під вентиляцією розуміють заміну забрудненого повітря приміщення повністю або частково чистим зовнішнім повітрям.
Кількість вентиляційного повітря, яке необхідно подавати в приміщення в одиницю часу, залежить від ряду факторів - кубатури приміщення, кількості людей, характеру виконуваної роботи, кількості шкідливих речовин, що містяться в повітрі приміщення. В житлові приміщення на одну людину слід вводити 30-35 м3 повітря на годину, дітям до 10 років потрібно 12-20 м3, старше 10 років - 20-30 м3 (обсяг вентиляції).
Для приміщень, де проводиться важка фізична робота (підприємства, спортивні зали), для лікарняних палат і ін кількість вентиляційного повітря на годину на людину має бути збільшена, так як в цих приміщеннях внаслідок інтенсивного дихання, потовиділення і т. д. зміни стану повітряного середовища більш значні. Так, у спортивно-гімнастичних залах потрібно 90 м3 вентиляційного повітря на людину в годину, у виробничих приміщеннях - 70 м3 і більше в залежності від характеру виробництва.
Кратність повітрообміну - це число, яке показує, скільки разів протягом години повністю обмінюється повітря в приміщенні. Визначення необхідної кратності повітрообміну в житлових приміщеннях може бути проведений шляхом ділення обсягу вентиляції на повітряний куб (кубатура приміщення на одну людину). Так, наприклад, при площі приміщення 9 м2 на людину і висоти кімнати 3 м повітряний куб буде дорівнює 27 м3 (9X3). Кратність повітрообміну при цьому буде 35:27= 1,3; при меншому повітряному кубі необхідна кратність повітрообміну відповідно збільшується.
Внаслідок фільтрації повітря через пори будівельних матеріалів, щілини у вікнах та ін. за годину практично в приміщенні забезпечується лише однократний повітрообмін.
Розрізняють природну і штучну вентиляцію. Під природною вентиляцією розуміють обмін кімнатного повітря на зовнішній через кватирки, фрамуги, вентиляційні канали, підвіконні припливні пристрої, топкові отвори печей, пори будівельних матеріалів. Природна вентиляція здійснюється під впливом різниці температур зовнішнього і кімнатного повітря, а також внаслідок різниці тисків.
Величина інфільтрації (просочування) повітря через пори в стінах дуже мала і практично нею нехтують.
Найбільш доцільно влаштовувати фрамуги. Фрамуги відкриваються під кутом 45° до поверхні вікна, що сприяє попереднього нагрівання холодного повітря. Це дозволяє навіть взимку тримати фрамуги відкритими тривалий час у присутності людей. Для забезпечення задовільного провітрювання загальна площа кватирок і фрамуг повинна бути не менше 1/50 площі підлоги.
Більш надійний ефект дає наскрізне провітрювання, при якому повну зміну повітря в кімнаті можна забезпечити за 3-5 хв.
У приміщеннях, де є велике скупчення людей або повітря значно забруднений, природна вентиляція не може забезпечити потрібного повітрообміну. У таких випадках вдаються до штучної, механічною
вентиляції. Штучна вентиляція може бути місцевою (для певного приміщення) та центральної (для всього будинку).
Механічна вентиляція не залежить від коливань температури і тиску зовнішнього повітря, діє постійно і рівномірно.
Центральна вентиляція більш досконала і працює безшумно. Вона може бути припливною, витяжною і комбінованої (припливно-витяжну). При припливної вентиляції в приміщення подається атмосферне повітря, а забруднений видаляється через кватирки або фрамуги. Витяжна вентиляція механічним шляхом видаляє повітря з приміщення, а притока чистого повітря здійснюється через вікна, щілини, пори стін. При припливно-витяжної вентиляції і приплив і витяжка повітря здійснюють механічним шляхом (рис. 20).
Рис. 20. Загальна схема механічної припливно-витяжної вентиляції
Останнім часом набуло поширення кондиціювання повітря. Воно є найбільш досконалим типом штучної вентиляції. За допомогою кондиціонерів всередині приміщення штучно створюються необхідні мікрокліматичні умови (температура, вологість, рух повітря, визначений запахи ін). При цьому відпадає необхідність в опалювальних приладах.
Кондиціонер широко застосовується в лікувальних закладах, на підприємствах, в театрах, клубах та інших приміщеннях, де потрібна стійкий мікроклімат.
