Засоби для лікування трихомоноза та інших протозойних інфекцій

До препаратів цієї групи відносяться метронідазол (трихопол, флагіл), тинідазол (фасижин), нітазол, трихомонацид, хлорідін, хініну сульфат і ін
Метронідазол в клінічній практиці використовується для лікування трихомоноза, лямбліозу, а також для лікування анаеробних інфекцій. Великий інтерес викликає можливість застосування цього препарату під час вагітності та лактації. За даними К. Ашоп і співавт. (1972, 1980), метронідазол активно проникає через плаценту і міститься в крові плода у концентраціях, рівних його концентрацій у крові матері і достатніх для придушення розмноження трихомонад. Препарат також виявляють в амніотичній рідині. Про шкідливому дії препарату на ембріон та плід при лікуванні вагітних метронідазолом повідомлень немає. Відсутні також експериментальні дані про ембріотоксичних та тератогенні властивості цього препарату. Незважаючи на це, більшість дослідників застерігають від призначення метронідазолу в ранні терміни вагітності і в період лактації [Ашоп К. et al, 1972; Jenkins P., 1981].
Хлорідін активний відносно безстатевих еритроцитарних форм усіх видів плазмодіїв малярії і токсоплазм. В експериментах на тваринах А. П. Дыбан і В. М. Акімова (1965) встановили виражений тератогенний ефект цього препарату. При введенні білим щурам з 4-го по 15-й день вагітності високих доз препарату (50 мкг), що майже в 100 разів перевищують терапевтичні дози для людини, автори спостерігали аномалії розвитку у 50 - 100% плодів. Зазвичай потворності плоду носили множинний характер: анофтальмия, мікрофтальмія, анэцефалия, фокомелия, розщеплення твердого піднебіння, каліцтва з боку внутрішніх органів та ін Максимальна тератогенная активність хлоридину спостерігалася при його введенні піддослідним тваринам на 9-й день вагітності, тобто в період органогенезу. Пізніше дані про тератогенну дію хлоридину були підтверджені P. Hengst (1972) та ін Механізм тератогенного ефекту хлоридину, мабуть, обумовлений його впливом на обмін фолієвої кислоти. Під впливом хлоридину уповільнюється перетворення фолієвої кислоти на фолінієву, що в свою чергу порушує синтез нуклеїнових кислот і білка в ембріональних клітинах і призводить до виникнення аномального морфообразования. Про тератогенну дію хлоридину на плід людини відомо порівняно мало. Це пов'язано з тим, що потворності плоду, що зустрічаються при лікуванні вагітних з токсоплазмозом хлоридином, можуть бути пов'язані як із самим захворюванням, так і з введенням хлоридину. Експериментальні дані про вираженою тератогенної активності хлоридину, а також окремі клінічні спостереження, що свідчать про можливість появи вад у плода людини під впливом цього препарату, дозволяють вважати протипоказаним прийом цього лікарського речовини в ранні строки вагітності (перші 6-8 тижнів).
Значну небезпеку для ембріона людини і експериментальних тварин є хініну сульфат. Вже в роботі Н. Uhlig (1957) були описані різні аномалії розвитку у дітей, матері яких з метою переривання вагітності приймали високі дози цього препарату. Аналогічні дані отримала і А. П. Бєлкіна (1958), яка вивчала причини виникнення вроджених аномалій розвитку мозку у дітей. В експерименті на вагітних крольчихах також було встановлено тератогенну дію хініну. Найбільш виражені зміни були виявлені з боку центральної нервової системи: недорозвинення великих півкуль мозку, мозочка, четверохолмия і ін. При гістологічному дослідженні кори великих півкуль були виявлені затримка росту капілярів і атрофія судин. Таким чином, призначення хініну в ранні терміни вагітності протипоказане. У той же час хінін може призначатися для родостимуляції і родостимуляции без побоювання фетотоксичної ефекту.