Працевлаштування

Працевлаштування хворих та інвалідів в СРСР - система державних та громадських заходів, спрямованих на залучення до суспільно корисної праці осіб з обмеженою працездатністю без шкоди для їх здоров'я.
Раціональне працевлаштування сприяє відновленню працездатності хворих і інвалідів.
Працевлаштування хворих, потребуючих в полегшених умовах праці або зміну професії, здійснюється згідно з висновками лікарсько-консультаційних або лікарсько-трудових експертних комісій, рішення яких є обов'язковими для керівників підприємств, установ, організацій, радгоспів і колгоспів. Обґрунтованість, доцільність і точність визначення трудових рекомендацій є важливою умовою успішного вирішення всієї проблеми працевлаштування (див. Експертиза).
Існують різні форми працевлаштування інвалідів. При цьому враховуються такі чинники інвалідності, ступінь втрати (або обмеження) працездатності та порушення функцій, а також характер захворювання. У всіх випадках, коли це можливо, необхідно зберігати колишню професію, робочу обстановку і т. д.
Інвалідам III групи показана за станом здоров'я робота в першу чергу надається на тих підприємствах, в установах, де вони працювали до настання інвалідності, тобто у звичайних виробничих умовах. У цих випадках використовуються колишній досвід, навички роботи, професійні знання. Раціональне працевлаштування при інвалідності III групи полягає у зміні режиму праці і відпочинку, пристосуванні обладнання до функціональних можливостей інваліда, спеціальної організації робочого місця, постачанні робочими протезами і пристосуваннями.
В окремих випадках особи, які потребують особливих видах праці, направляються на спеціалізовані підприємства для інвалідів.
Однією з форм працевлаштування інвалідів II групи внаслідок туберкульозу, серцево-судинних, нервово-психічних захворювань є створення спеціальних цехів, організованих на базі спеціалізованих підприємств або підприємств звичайного типу. В таких цехах передбачено не лише створення специфічних і найбільш сприятливих для інвалідів умов праці, але і їх професійне навчання.
Перспективною формою працевлаштування інвалідів II і I груп є організація надомних видів робіт. Завдання з організації праці інвалідів у цьому випадку вирішують спеціалізовані підприємства, а також підприємства місцевої промисловості та побутового обслуговування населення.
В РРФСР і інших союзних республіках існують товариства сліпих і глухих, що володіють мережею навчально-виробничих підприємств. Ці підприємства є основною базою для професійного навчання (перенавчання) та працевлаштування інвалідів II і I груп внаслідок захворювань органів зору та слуху. Працюють на спеціалізованих підприємствах надаються додаткові пільги (обмежені норми виробітку, скорочений робочий день, додаткові оплачувані відпустки та ін). За працюючими встановлено постійне лікарське спостереження.
У загальному плані соціально-трудової реабілітації приватні питання працевлаштування вирішуються шляхом забезпечення інвалідів протезами та ортопедичними виробами, мото - і велоколясками, автомобілями з ручним керуванням і т. д. (див. Реабілітація).