Забій - це механічне пошкодження тканин без видимого порушення їх анатомічної цілісності. Забій виникає внаслідок швидкого і безпосереднього дії травмуючого фактора - частіше удару тупим предметом; зустрічається переважно на відкритих частинах тіла. Забій внутрішніх органів (серце, легені, нирки, печінка та ін), як правило, спостерігається при важкій травмі.
Для забиття найбільш характерні зміни в судинах - порушується проникність їх стінок, що супроводжується набряком і нерідко крововиливом в навколишні м'які тканини - синець, гематома (див.) або в порожнині суглоба (див. Гемартроз), плевральну (див. Гемоторакс) та ін. Ступінь пошкодження тканини може бути різною; при важких забитих місцях поряд з ушкодженням судин наступає травматичний некроз навколишніх тканин або тканини можуть виявитися розтрощеними. У цих випадках до набряку і іншим реактивним змін приєднується демаркаційна запалення навколо крововиливів і некротичних ділянок. Різні тканини мають
неоднаковою стійкістю до ударів, найбільш чутливі підшкірна жирова клітковина, внутрішні органи, м'язи; менш чутливі - шкіра, сухожилля, кістки. Множинні забої нерідко супроводжуються вираженою загальною реакцією з підвищенням температури, інтоксикацією і т. п.
Діагноз ставлять на підставі анамнезу встановлення механізму травми і клінічних даних - болі, припухлість, порушення функції, синець; диференціальний діагноз проводиться з переломом (особливо при ударах окістя), розривами зв'язок.
Лікування: спокій забитої частини тіла; для зменшення крововиливу, набряклості - холод (міхур з льодом), холодні примочки, туге бинтування; при сильних болях - анальгін, промедол. З 2 - 3-го дня призначають теплові процедури - спиртовий компрес, фізіотерапію (УВЧ та ін), потім масаж з метою розсмоктування крововиливів і відновлення функції пошкодженої частини тіла. Кров, яка накопичилась у великій кількості в тканинах або порожнинах, видаляють пункцією (див.)
