Істотну роль грає електроодонтодіагностика в ортодонтії. Вивченням впливу ортодонтичного лікування на електрозбудження зубів займалися багато авторів (В. І. Постолакі, 1967; 3. П. Ширака, 1968; А. А. Анікієнко, К. І. Камишева, А. П. Паніна, 1969; Kuligowski, Mitrega, 1965, та ін). Їх дослідження показали, що електроодонтодіагностика є дуже істотним критерієм при оцінці ефективності ортодонтичних методів лікування.
Так, наприклад, 3. П. Ширака досліджувала зміни электровозбудимости 1015 зубів у дітей (віком від 7 до 15 років) з різними аномаліями зубних рядів.
Дослідження ортодонтически навантажених зубів проводилось до лікування і через певні терміни після лікувального втручання. У одних зубів визначення электровозбудимости проводилося після 1-3-тижневого навантаження, в інших - після навантаження протягом 1-6 міс, а у третіх - після 7-24 міс. У нижніх різців не встановлено суттєвих змін порога збудливості, а у верхніх - невелике підвищення порогу. Це можна пояснити відносно більшим навантаженням верхніх зубів під час лікування. Аналогічні, тільки більш виражені порушення электровозбудимости відзначені у верхніх різцях і особливо в іклах після 1-6-місячного ортодонтичного лікування. Результати перевірки після 7-24-місячної ортодонтичної навантаження показали, що після нового в перші місяці зниження збудливості подальше лікування вже не позначається на порозі збудливості.
Вивчаючи динаміку змін электровозбудимости залежно від ортодонтичної навантаження, автор не враховувала того обставини, що вона мала справу з зубами, що знаходяться на різних стадіях розвитку, і що це саме по собі позначається на порозі электровозбудимости.
А. А. Анікієнко, К. І. Камишева і А. П. Паніна (1969) вивчали вплив ортодонтичних апаратів активної дії на електрозбудження зубів. Ці автори визначали електрозбудження 282 інтактних зубів при ортодонтичному лікуванні 49 осіб (у віці 12-33 років), у яких відзначалося звуження зубного ряду. Розширення проводилося з допомогою дуг Энгля або розширюють пластинок з гвинтами. Дослідження аварів показали, що ці механічно діючі апарати значно змінюють електрозбудження бічних зубів і майже не впливають на групу фронтальних зубів; після закінчення ортодонтичного лікування електрозбудження поступово нормалізується.
Однак і ці автори при оцінці отриманих ними результатів також не враховували залежність динаміки змін электровозбудимости від стадії розвитку зуба.
Проведені у нас останнім часом спостереження показали, що будь-ортодонтичне втручання повинно проводитись під контролем електродіагностики. Поява зниження збудливості свідчить про перевантаження відповідних зубів. Якщо вчасно зменшити навантаження, електрозбудження нормалізується. Недотримання цієї умови може призвести до серйозних змін у пульпі, аж до загибелі.
