Водяні пари надходять в атмосферу в результаті випаровування води з морів, океанів, озер і річок. У житлових приміщеннях додатковим джерелом вологості є випаровування вологи з поверхні легень, шкіри, при приготуванні їжі, прання і сушіння білизни і т. д.
Під вологістю розуміють кількість водяних парів, що містяться в повітрі. Як і температура повітря, вологість змінюється залежно від кліматичної зони, сезону.
Кількість водяної пари в повітрі, вимірюється їх пружністю (в міліметрах ртутного стовпа) або виражається у вагових одиницях (в грамах на 1 м3 повітря).
Абсолютна вологість - це пружність водяних парів у повітрі у міліметрах ртутного стовпа або Кількість водяної пари в грамах в 1 м3 повітря.
Максимальна вологість - пружність водяної пари в міліметрах ртутного стовпа при повному насиченні повітря при даній температурі або кількість водяної пари в грамах, необхідне для повного насичення 1 м3 повітря водяними парами при даній температурі.
Відносна вологість - відношення абсолютної вологості до максимальної, виражене у відсотках, тобто процентне насичення повітря водяними парами.
Вологість повітря, як і температура його, має важливе гігієнічне значення, оскільки істотно впливає на процеси теплообміну організму з середовищем. Підвищена вологість повітря при високої температурі знижує тепловіддачу внаслідок зменшення випаровування поту з поверхні шкіри людини. При низьких температурах висока вологість збільшує тепловіддачу (підвищується теплопровідність тканин одягу і навколишнього повітря, а також поглинання тепла навколишніми предметами).
При звичайних метеорологічних умовах найбільш сприятливою вважається відносна вологість, рівна 30-60%.
