Вода (Н2O) - безбарвна, в шарі більше 2 м блакитнувата рідина. При 1 атм t° кипіння 100°, t° плавлення 0°. Щільність при 4° 1,0000.
Хімічно чистої води в природі не зустрічається.
В розчиненому стані В природних водах зазвичай містяться гази, мінеральні і органічні сполуки; у вигляді суспензії або осаду у воді можуть знаходитися мінеральні та органічні речовини, бактерії, грибки, найпростіші та інші рослинні і тваринні організми.
Залежно від вмісту мінеральних солей розрізняють прісну воду (менше 0,1%), мінеральну (від 0,1 до 5%) і розсоли (понад 5%). Деякі мінеральні води використовують у лікувальних цілях (див. Лікувальні мінеральні води).
Вода є неодмінною складовою частиною всіх живих організмів. Кількість води, що міститься в тілі дорослої людини, складає приблизно 65-70% його ваги; коливання її змісту ведуть до зміни функції клітин і тканин, втрата 20% вологи викликає смерть. З водою в організм людини поступає ряд біологічно необхідних елементів.
Добова потреба організму людини у воді в нормальних умовах становить близько 2,5 л. При підвищенні температури повітря та при фізичній роботі потреба у воді збільшується.
Гігієнічне значення води дуже велика; велика кількість її витрачається в санітарних і господарсько-побутових цілях.
Забруднення води. Природні води забруднюються різними нечистотами і покидьками. Води відкритих водойм може забруднюватися як безпосередньо господарсько-фекальними і промисловими стоками, так і при надходженні у водоймища забруднених підземних вод з прибережних районів. В епідеміологічному відношенні найбільшу небезпеку становлять забруднення води господарсько-фекальними стоками і стоками підприємств, працюючих на сировину тваринного походження (див. Санітарна охорона водойм).
Вода як фактор поширення неінфекційних захворювань. Склад підземних вод визначається хімічним складом грунту і гірських порід, через які проходила вода. При недоліку або надлишку того чи іншого мікроелемента в грунті змінюється і його зміст у природних водах, внаслідок чого виникають умови для розвитку масових захворювань населення, так званих геохімічних эндемий, найбільш відомою з яких є ендемічний зоб. Питна вода є основним джерелом надходження в організм фтору, недостатній вміст якого у воді (не нижче 0,6 мг/л) може бути причиною карієсу зубів, а надлишковий (понад 1,5 мг/л) служить причиною ендемічного флюорозу (див.). Вода, що містить більше 10 мг/л азоту нітратів, може сприяти виникненню токсичного ціанозу (дитячої метгемоглобінемії) у дітей грудного віку (див. Метгемоглобінемія). Несприятливо впливає на організм вода і дуже високої мінералізації (наприклад, морська). Однак її споживання обмежується внаслідок незадовільних органолептичних властивостей у зв'язку з великим вмістом хлоридів і сульфатів лужних і лужноземельних металів. Допустима жорсткість питної води - не більше 7 мг-екв. Небезпека для здоров'я людей може представляти вода, що містить різні отруйні сполуки, у тому числі і радіоактивні речовини. Джерелами їх надходження у воду можуть бути стічні води промислових підприємств. Можливо також витяг підземними водами отруйних сполук з ґрунту і підстилаючих порід.
Бактеріологія води. Вода являє собою середовище проживання сапрофітних мікробів. Кількість бактерій у воді визначається вмістом у ньому органічних речовин. Найбільша кількість мікробів міститься в поверхневому шарі мулу відкритих водойм (від 100 млн. до 300 млрд. в 1 г).
Вміст бактерій в підземних водах визначається глибиною залягання водоносного шару: зазвичай, чим глибше залягають підземні води, тим менше в них міститься бактерій. В окремих випадках спостерігається значне забруднення глибоких підземних вод, що пояснюється просочуванням води без фільтрації через тріщини і порожнечі в грунтових породах. Якісний склад мікрофлори води і грунту досить схожий. У мулі прісних водойм широко поширені анаеробні бактерії, які розкладають клітковину, жири, нитрифицирующие, азотофіксуючі бактерії, актиноміцети, гриби і т. д.
Вода як фактор поширення інфекційних хвороб. Патогенні мікроби, що надходять у воду з різними забрудненнями, мало пристосовані до умов життя у воді, тому доводиться говорити не стільки про розмноженні їх у воді, скільки про можливості виживання.
Тривалість життя патогенних бактерій у воді визначається наявністю живильного середовища, температурою, здатністю пристосування до життя у воді, бактерицидною дією сонячного світла, а також наявністю у воді бактеріофагів і антибіотичних речовин.
Через воду передаються холера, черевний тиф, паратифи А і В, дизентерія, лептоспирозы, туляремія, поліомієліт, епідемічний гепатит, Ку-лихоманка та ін. Із забрудненою водою в організм людини можуть проникати також яйця аскарид і волосоголовця, цисти лямблій, личинки анкілостома, церкарії печінкової двуустки і збудники інших глистових інвазій. Зараження може відбутися також при купанні в річці і через харчовий лід. При забрудненні патогенними мікробами джерела водопостачання можливе виникнення водних епідемій, що характеризуються раптовістю виникнення і широтою охоплення населення (див. Очищення питної води. Санітарна охорона водойм).
Гігієнічна оцінка води. Норми якості води, що подається населенню постійними централізованими господарсько-питними водопроводами, встановлені за Гостом 2874-54 (див. Водопостачання, табл. 3). Гігієнічна оцінка води місцевих джерел водопостачання є дуже відповідальною і складною задачею, так як єдиних норм для місцевих джерел водопостачання внаслідок їх різноманіття встановити не можна. Питання про можливість використання води для пиття вирішується в кожному окремому випадку шляхом обстеження і вивчення джерела. Рішення цієї задачі ґрунтується на санітарному обстеженні джерела водопостачання і на зіставленні ряду лабораторних хімічних та бактеріологічних аналізів води. У програму санітарного аналізу води зазвичай входить її органолептична оцінка, визначення показників, що свідчать про забруднення води, зокрема про забруднення органічними речовинами, і визначення вмісту у воді деяких отруйних і шкідливих речовин. Відбір води для хімічного аналізу повинен проводитися відповідно до Гост 4979-49, для бактеріологічної - у відповідності з ГОСТом 5215-50.
При бактеріологічному аналізі води визначають мікробне число (кількість бактерій при посіві 1 мл води, яка визначається кількістю колоній після 24-годинного вирощування при t° 37°) і титр кишкової палички (див. Колі-індекс, колі-титр).
За Гостом 2874-54 мікробне число водопровідної води має бути не більше 100, колі-титр не менше 300 мл. См. також Джерела водопостачання.
