Пропонована психологічна концепція алкоголізму імпліцитно містить у собі стратегію психодіагностичних досліджень та психокорекційної роботи. У даному параграфі ми зупинимося на актуальних питаннях психологічної діагностики.
Виходячи з сформульованих положень, головною психодіагностичної завданням є точне встановлення типу потягу до алкоголю на основі клініко-психологічних досліджень. Єдиного методу, який міг би забезпечити виконання цієї задачі, поки не існує. Тому основний акцент робиться на застосуванні комплексу вже відомих і надійних методів, з допомогою яких вивчається представленість потягу до алкоголю на різних рівнях психічної діяльності і в першу чергу в структурі особистості хворих. Перший етап таких досліджень (В. К. Дмитроченкова, Ф. Перейра, А. Ю. Дмитрієва, Н. Ст. Буева, А. Я. Ошлея та ін) показав, що цілком обґрунтованим є виділення наступних психодіагностичних завдань: 1) вивчення динаміки розвитку особистості хворого і психологічний аналіз історії хвороби; 2) дослідження найбільш стійких індивідуально-психологічних особливостей: особистості, характеру, психологічного захисту, емоційно-вольової сфери, здібностей; 3) вивчення основних потреб особистості, ступеня їхньої напруженості і фрустрированности і способів їх задоволення; 4) аналіз емоційного стану хворого: його структурних, динамічних і ситуаційних компонентів; 5) вивчення смислової сфери особистості: системи відносин, спрямованості, ціннісних орієнтації; 6) дослідження самосвідомості: самооцінки, самоповаги, змістовних аспектів ставлення до себе; 7) аналіз ставлення до своєї хвороби (алкоголізму) та встановлення на лікування; 8) вивчення особливостей міжособистісного поведінки хворих, виявлення домінуючих трансакцій; 9) аналіз усвідомлюваних компонентів мотивації звернення до алкоголю, встановлення провідних способів ретроспективної легітимації причин алкоголізації. На основі узагальнення всіх отриманих даних встановлюється провідний тип мотивації, пов'язаний з потягом до алкоголю.
Психодіагностичні методи, які залучаються для рішення цих задач можуть бути різними. Головне, щоб всі рівні презентації потягу до алкоголю потрапили в сферу клініко-психологічного дослідження.
Специфіка психологічних досліджень в наркології полягає в тому, що результати, одержувані в процесі застосування клінічних, експериментально-психологічних і тестових методів, істотний вплив роблять спотворення, допущені хворими алкоголізмом головним чином мимоволі, в силу дії зазначених внутрішніх конфліктів, змін особистості та психологічного захисту. Щоб звести до мінімуму ці спотворення, неможливо обмежитися тільки застосуванням шкал брехні або корекції, які містяться в ряді опитувальників, так як у багатьох дослідженнях відзначається їх недостатня чутливість до зазначених особливостей хворих. За фасадом таких спотворень стоять глибокі і різноманітні причини, аналіз яких міститься в наших роботах з судово-психологічної експертизи (Цыцарев, 1985а, 1986; Мельник, Цыцарев, Яковлєв, 1987).
До їх числа, по-перше, належать безпосередні прояви психологічного захисту особистості, такі, як заперечення, проекція, псевдорационализация, різні форми симуля-тивного, диссимулятивного і маніпулятивного поведінки.
По-друге, це нормативно-ціннісна установка випробуваного, також пов'язана з індивідуальними особливостями психологічного захисту. Цей фактор позначається деякими авторами як «ефект фасаду» або «соціальна бажаність» і проявляється в прагненні випробуваного (частіше неосознаваемом) демонструвати виключно позитивні сторони своєї особистості. Таке прагнення може бути пов'язано з відсутністю саморозуміння, спотвореннями в самовосприятии або небажанням показати власні недоліки. Тому в показниках по ряду методик відображаються не стільки дійсні властивості випробуваних, скільки стереотипи масової свідомості стосовно цих властивостей. Застосування у дослідженні контрольних показників, що відображають рівень «соціальної бажаності», що істотно підвищує достовірність одержуваних результатів.
Сторінки: 1 2
