У складі повітря розрізняють постійні частини і домішки, вміст яких залежить від багатьох причин. До постійних частин повітря відносяться гази: кисень, азот, вуглекислий газ, аргон, неон, гелій, метан, криптон, закис азоту, водень, ксенон, озон і радон.
Кисень (див.) є найважливішою складовою частиною повітря. У природі постійно здійснюються процеси споживання і відновлення кисню, тому зміст його в атмосферному повітрі майже постійно (20,95 про.%). Азот (див.) є за обсягом головною складовою частиною повітря (78,09 про.%). Він виконує роль інертного розчинника кисню (у чистому кисні життя неможлива). Вуглекислий газ (див.) присутня в атмосферному повітрі в невеликій кількості (0,03 об.%): атмосферне повітря постійно поповнюється вуглекислим газом в результаті процесів життєдіяльності живих організмів, горіння, бродіння та ін., проте паралельно з цим відбувається засвоєння вуглекислого газу рослинами, для яких він є джерелом вуглецю при синтезі органічних речовин. Підвищення змісту вуглекислого газу спостерігається в повітрі міст, що пояснюється надходженням його з викидами промислових підприємств, котелень та ін Вміст вуглекислого газу в повітрі житлових приміщень є показником забруднення повітря і не повинно перевищувати 0,1%. Інертні гази (аргон, неон та ін) в дуже невеликих кількостях, в яких вони зазвичай присутні в повітрі, не беруть участь ні в яких реакціях і не роблять впливу на людину.
До постійних складових частин атмосферного повітря відносяться також водяні пари і пил. Водяні пари надходять у повітря в результаті випаровування води великими водними поверхнями. Вміст їх коливається в широких межах в залежності від різних фізичних процесів, які безперервно відбуваються в атмосферному повітрі. Вміст парів води в повітрі характеризує його вологість. Джерелом пилу, що міститься в повітрі, є поверхня Землі; домішка космічного пилу в атмосферному повітрі незначна. Запиленість повітря підвищується в містах у результаті надходження пилу з викидами промислових підприємств, котелень тощо (див. Пил).
Крім постійних складових частин, в повітрі зазвичай містяться різні гази, що надходять, як і пил, з викидами промислових підприємстві, електростанції, з вихлопними газами автотранспорту. До найбільш часто зустрічається газових домішок повітря відносяться: сірчистий газ, окис вуглецю, сірководень, хлор, різні сполуки азоту, ароматичні речовини і т. д. Вміст цих речовин в атмосферному повітрі може досягати таких кількостей, які надають несприятливий вплив на умови життя і здоров'я населення. Тому в СРСР розробляються і здійснюються заходи щодо зменшення забруднення повітря і прийнятий закон про санітарну охорону атмосферного повітря (див. Санітарна охорона атмосферного повітря) .
Повітря містить також різні мікроорганізми (бактерії, спори, цвілеві грибки), які в переважній більшості є сапрофітами, тобто не викликають захворювань людини і тварин. Хвороботворні мікроорганізми зустрічаються у відкритій атмосфері в незначних кількостях, але в повітрі приміщень їх зміст вище. Джерелом патогенних мікроорганізмів в цьому випадку є люди (зазвичай бактеріоносії), які виділяють їх із слиною і слизом при розмові, кашлі і чханні.
Велике значення для людини мають фізичні властивості повітря: температура, вологість, рухливість. Для людини, одягненого легко і перебуває у спокої, найбільш сприятливою вважається температура повітря 18-20. Чим важче виконувана людиною робота, тим більше низькі температури необхідні для збереження теплового рівноваги.
Велике гігієнічне значення має і вологість повітря, яка впливає на теплорегуляцію організму. Висока вологість при низьких температурах повітря спричиняє переохолодження тіла (через великий теплопровідності вологого повітря), а при високих температурах - перегрів (може випаровування поту). Вологість повітря від 40 до 60% найбільш відповідає умовам теплового комфорту для людини. Людина дуже чутлива до рухливості повітря: великі швидкості руху повітря (5-10 м/сек) можуть надавати несприятливий вплив на дихання і серцево-судинну систему; помірні та низькі - змінюють тепловіддачу організму і тим самим впливають на тепловий баланс людини.
Допустима швидкість руху повітря в житлових приміщеннях не більше 0,3-0,5 м/сек. Розглядаючи вплив на людини температури, вологості і рухливості повітря, необхідно враховувати їх комбіновану дію.
В СРСР розробляються спеціальні нормативи складу і фізичних властивостей повітря, а також заходи, що дозволяють підтримувати чистоту повітря та сприятливий мікроклімат (див.) в різних приміщеннях (норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря у виробничих приміщеннях - див. таблицю pdf (41КБ). Для цього розробляються раціональні системи вентиляції, опалення, кондиціонування та очищення повітря. Велике значення мають також провітрювання приміщень, регулярне прибирання і т. д. (див. Житло).
