Чому помиляються лікарі? Чи є у них право на помилку?

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Але бувають помилки й іншого порядку. Ось приклади.
У терапевтичній клініці з приводу захворювання суглобів перебував хворий М. Це було на початку 70-х років, коли в лікуванні таких хвороб широко застосовували великі дози аспірину. Тому лікар призначив йому 5 грамів аспірину в добу. На десятий день прийому ліків у хворого почалося сильне шлункова кровотеча, від якого його ледве врятували. Не було ніякого сумніву, що кровотеча зобов'язана гострої виразки слизової шлунка від аспірину. Міг лікар передбачити це? Ні, не міг.
Чоловік порізав ногу. Хірург наклав шви і за всіма правилами ввів йому протиправцеву сироватку. Через тиждень у хворого розвинулася важка сироваткова хвороба забороняється з васкулітом (запалення судин) рук і ніг, від якого він мало не загинув.
Ці і подібні ним помилки відбуваються лікарями з наступної причини. Медицина - надзвичайно складна галузь діяльності, і людина в багатьох сенсах ще нерозпізнаний об'єкт. Досі у лікарів немає жодних об'єктивних, швидких і безпомилкових критеріїв, які дозволили б сказати, є чи немає у даного хворого підвищена чутливість до того чи іншого препарату. Якщо навіть і є тести для визначення цієї чутливості, то вони дуже громіздкі і не мають практичного значення або ж недостатньо надійні. Навіть широко застосовується проба на чутливість до пеніциліну у багатьох випадках дає помилкові позитивні або негативні результати.
Тому жоден самий геніальний лікар не може заздалегідь точно визначити реакцію організму на знову призначається ліки. Тому, призначаючи новий засіб хворому, лікар ризикує отримати непередбачену алергічну реакцію на нього (на щастя, на практиці такі реакції не настільки часті). Важко регулювати та дози багатьох ліків. Чутливість кожної людини до того чи іншого медикаменту індивідуальна і може вести до особливої реакції. Питання, на які немає точних відповідей ні в одній наймудрішою медичній книжці, постають перед лікарем щогодини, щодня, все життя.
Багато хто думає, що в наше століття, століття електронної техніки, лікарі, озброєні цією технікою, не можуть і не повинні помилятися. До речі, таку наївну віру в діагностичне всемогутність машин поділяють не тільки хворі, але і деякі медики.
Якось в одну з клінік запросили до важкої хворий консультанта, професора-терапевта з Москви. Розповідаючи про оснащеності клініки, він сказав: «У нас так багато сучасної техніки, що діагностичних помилок практично не буває». Якби це було так! Як було б легко та просто, якби машини ставили безпомилкові діагнози і проводили лікування! В житті, однак, ніякі ультрасучасні машини не можуть стовідсотково гарантувати лікаря від помилок. У тому числі й тому, що машинами також керують люди, яким, як відомо, властиво помилятися. Наведемо характерний приклад. Досить досвідчений лікар-фиброгастроскопист подивився самим сучасним японським апаратом шлунок хворий і поставив діагноз «рак з розпадом». Він показав цю картину лікаря: в складках слизової - темно-червона рідина, ділянка потовщення і навіть невеликий шматочок розпадається тканини.
На щастя для хворої, професор клініки не погодився з таким діагнозом, оскільки перебіг хвороби не відповідало наявності раку. Проведена рентгеноскопія підтвердила: ніякого раку немає. Ретельно зібраний анамнез дозволив зрозуміти причину помилки. Виявилося, що напередодні фіброгастроскопії хвора їла вишні. Мабуть, малося порушення моторно-евакуаторної функції шлунка, вишня і сік залишилися в шлунку і були розцінені як кров і шматочок розпад тканини. Найсучасніший діагностичний комплекс - комп'ютерна томографія - дає достовірний діагноз найбільш розробленою області - нейрорентгенологии - у межах 92%. У решти 8% можливі діагностичні помилки. І це в комплексі, де все автоматизовано і обробка даних ведеться на сучасних ЕОМ. Що ж тоді говорити про інший, менш досконалій техніці? Звичайно ж, вона не гарантує від помилок.