Лікарський контроль

Лікарський контроль - система контролю за станом здоров'я населення в цілому або окремих груп населення в цілях профілактики та раннього виявлення захворювань.
Лікарський контроль за окремими групами населення здійснюється щодо: а) застрахованих в порядку соціального страхування; б) робітників, зайнятих на виробництвах з шкідливими умовами праці; в) працівників харчової промисловості, шкіл, медичних установ та ін; г) робітників і службовців у порядку диспансеризації; д) дітей і підлітків; е) вагітних жінок; ж) осіб, які застрахували своє життя в держстраху; з) осіб, які займаються фізичною культурою і спортом.
Лікарський контроль за застрахованими в порядку соціального страхування здійснюється в основному лікарями і полягає в контролі за станом здоров'я робітників і службовців, які користуються звільненням від роботи через хворобу; за якістю діагностики та лікування (лікарсько-консультативні комісії); за виконанням хворим встановленого режиму.
Контроль за застрахованими, які користуються відпусткою по тимчасовій непрацездатності, здійснює в ряді випадків і фельдшер, якому при відсутності лікаря надано право видавати довідки про тимчасової непрацездатності на термін не більше двох-трьох днів; в особливості це відноситься до фельдшерам, завідувачем фельдшерсько-акушерських пунктів на селі.
Лікарський контроль за робітниками, зайнятими на виробництвах з шкідливими умовами праці, полягає в періодично проводиться медичний огляд (див.). Перелік цих виробництв і професій встановлений Міністерством охорони здоров'я СРСР за погодженням з ВЦРПС. При вступі на роботу в такі галузі виробництва проводяться обов'язкові попередні огляди. У періодичних медичних оглядах поряд з лікарем бере участь також фельдшер, особливо в сільських місцевостях. Лікарський контроль за робітниками і службовцями в порядку диспансеризації полягає у систематичному (у встановлені терміни) спостереження за станом здоров'я цих осіб (див. Диспансеризація). По відношенню до дітям, підліткам і вагітним жінкам також здійснюється система диспансеризації (спостереження в дитячих консультаціях, поліклініках та жіночих консультаціях). Вагітні піддаються лікарському контролю один раз в місяць в першу половину вагітності, а у другій половині вагітності - два рази на місяць. Важливе значення має лікарський контроль за дітьми, особливо першого року життя. Лікарський контроль за дітьми першого місяця життя здійснюється не рідше двох разів, першого року - один раз на місяць, другого року - один раз у квартал, третього року - два рази в рік, від 3 до 7 років - один раз на рік. Роль середніх медпрацівників - фельдшерів, сестер, акушерок - у цьому виді контролю, особливо на селі, дуже велика.
Лікарський контроль за особами в порядку страхування життя проводиться для вирішення питання про можливість прийому на страхування; за застрахованими здійснюється періодичний лікарський контроль.
Лікарський контроль у фізичному вихованні - систематичне медичне спостереження за особами, які займаються фізичною культурою і спортом. Лікарський контроль сприяє найкращому використанню фізичної культури і спорту для зміцнення здоров'я і фізичного вдосконалення.
Обов'язковий лікарський контроль - важлива особливість радянської системи фізичного виховання (див. Фізична культура).
Основа лікарського контролю - систематичні медичні обстеження фізкультурників, що допомагає визначити стан їх здоров'я, вчасно виявити і усунути можливі при неправильних заняттях порушення фізичного стану (перевтома і ін), намітити потрібний режим занять. Первинні обов'язкові обстеження перед початком систематичних занять будь-якими фізичними вправами (заняття дітей в школі, підготовка до здачі фізкультурного комплексу, спортивне тренування і ін). Особливо потрібні ці обстеження перед початком занять дітей, людей з вадами у стані здоров'я, а також людей старшого та похилого віку. Повторні обстеження проводять зазвичай один раз на рік; вони дозволяють встановити вплив на організм проводилися занять, зробити висновок про потрібні зміни у їх режимі - збільшити або зменшити навантаження, змінити тривалість і кількість занять, перевести школяра для занять в іншу групу і ін. Частіше, ніж зазвичай, проводяться обстеження фізкультурників з недоліками у стані здоров'я, а також спортсменів, що ведуть напружену тренування. Учасники спортивних змагань, походів (особливо з великим навантаженням) піддаються попередньо додаткового медогляду. Додаткові огляди фізкультурників необхідні також після великих перерв у заняттях із-за хвороби, травми та інших причин.
При медичних обстеженнях фізкультурників проводяться дослідження фізичного розвитку (див. Антропометрія) з вимірюванням ваги, зросту, окружності грудей, спірометрією і динамометрией, а також дослідження органів дихання та кровообігу та ін В результаті медичного обстеження складається висновок про стан здоров'я фізкультурника, рекомендованої для нього формі занять, допуск до змагань та ін., яке повідомляється керівникам занять.
Медичне спостереження за фізичним станом фізкультурників (вимірювання кров'яного тиску, пульсу, дихання, оцінка ступеня втоми за забарвленням шкіри обличчя, характером дихання і рухів) може проводитися і під час спортивних занять, тренувань і змагань. Показниками нормального впливу фізичних вправ на організм служать: почервоніння обличчя, прискорене, але глибоке дихання, скороминуче почастішання пульсу і підвищення кров'яного тиску; рухи, хода зберігаються впевненими, загальний стан бадьорий. Навпаки, при надмірному навантаженні і великому стомленні (перенапруженні) спостерігаються збліднення обличчя, іноді ціаноз, важка задишка, різке і тривале почастішання пульсу, падіння максимального кров'яного тиску і зниження амплітуди пульсового тиску, загальна слабкість, мляві невпевнені руху.
Велике значення має систематичний санітарно-гігієнічний нагляд за умовами занять фізичними вправами. У нього входять: оцінка можливості проведення занять або змагань при надто несприятливій погоді, спостереження за належним сан. станом і утриманням всіх місць занять - спортивних майданчиків, льодових полів, спортивних залів, басейнів для плавання та ін (див. Спортивні споруди). Особлива увага має бути приділена заходам попередження можливих при фізичних вправах травм. Про всі недоліки, що відзначаються при санітарно-гігієнічному нагляд за умовами занять, повідомляється керівникам занять або адміністрації.
Істотне значення у лікарському контролі має також санітарно-освітня робота в галузі фізичної культури. Фельдшер може надати допомогу лікарю і в цій роботі.
Поряд з пропагандою загального оздоровчого значення фізичної культури в санітарно-освітньої роботи потрібно також приділяти велику увагу поясненню основних гігієнічних правил загартовування (див.), зарядки (див.), правильного режиму занять або спортивного тренування з урахуванням умов праці та побуту фізкультурника, правил гігієни харчування, одягу, взуття, догляду за тілом. Докладно має роз'яснювати значення самоконтролю при заняттях фізичними вправами і спортом (див.).