Виразкова хвороба є поширеним загальним, циклічно протікає, хронічним, рецидивуючим захворюванням травної системи. Вона виникає в результаті розладів нервових і гормональних механізмів, що регулюють секреторну і моторну функції гастродуоденальної системи, що в свою чергу порушує фізіологічно існуюче співвідношення між активністю кислотно-пептичного фактора і захисними можливостями слизових оболонок з утворенням стійкого дефекту (виразки) в шлунку або дванадцятипалої кишці. Крім підвищення активності кислотно-пептичного фактора, певну роль у язвообразовании відіграють і інші місцеві порушення травлення в гастродуоденальній зоні: розлади слизеобразования і кровообігу, виділення травних гормонів, морфологічні порушення слизових оболонок і зміна активності репаративних процесів і регенерації епітеліальних клітин.
Питома вага розглянутих факторів може бути неоднаковий при двох основних формах виразкової хвороби з локалізацією виразки в тілі шлунка та пілородуоденальної зони.
У поточному столітті вітчизняні дослідники відійшли від суто морфологічних уявлень про виразкової хвороби як місцевому ураженні шлунка або дванадцятипалої кишки і вважають, що дане захворювання є стражданням цілісного організму з порушенням насамперед пускових, регулюючих механізмів, наслідком чого і є утворення пептичної виразки. Поряд з цим в останні десятиліття прогрес сучасних методів дослідження дозволив більш глибоко вивчити значення місцевих порушень травлення у розвитку виразкової хвороби.
У розробці сучасних уявлень про це захворювання взяло участь велика кількість радянських фізіологів, клініцистів, рентгенологів: М. П. Кончаловський, Н. Д. Стражеско, М. М. Губергріц, Н. В. Лепорський, Р. А. Лурія, М. В. Черноруцкий, М. І. Певзнер, В. М. Коган-Ясний, Ст. Н. Оглядів, В. М. Флекель, В. О. Неймарк, В. X. Василенко, С. А. Рейнберг, Б. М. Штерн, Р. А. Густерин, Р. В. Бурчинский, Ц. Р. Масевич, Ф. В. Комарів, К. М. Биків, І. Т. Курцин і мн. ін.
За останні десятиліття відбувається неухильне наростання частоти виразкової хвороби в більшості країн Європи і в США. На початку століття серед госпіталізованих хворих переважали молоді жінки з гострими виразками шлунка, але в даний час такі випадки є рідкістю. Jones та ін (1968) відзначають, що частота хронічних виразок шлунка за 20 років між двома світовими війнами майже не змінилась, в той час як виразки пілородуоденальної зони стали зустрічатися в 2 рази частіше. На підставі результатів обстеження 6047 жителів у Великобританії Doll та ін. (1951) встановлюють виразкову хворобу у 10% обстежених чоловіків у віці від 45 до 54 років. У жінок цей показник досягав лише 6% і переважали особи старше 55 років. Аналогічні дані були отримані в багатьох країнах світу (Bockus, 1963), причому в більшості статистичних звітів переважають виразки дванадцятипалої кишки. У США щорічно 19 чоловік з кожної тисячі населення хворіє виразковою хворобою, а загальне число таких хворих у 1965 р. становило 3,5 млн., а в 1967 р. перевищила 4-5 млн. чоловік (Almy, 1967; Grossman, 1967).
За даними С. В. Курашова (1963), в СРСР показники частоти виразкової хвороби склали на 1000 міського населення 8,2 серед чоловіків і 20 у жінок. Міське населення частіше, ніж сільські жителі, страждає виразковою хворобою.
Серед народів Африки остання часто зустрічається в племені банту і у жителів Нігерії, багато описів захворювання надходить з південних районів Індії, деяких високогірних районів країн Латинської Америки.
Однією з особливостей виразкової хвороби є її переважна поширеність серед дорослих чоловіків. Щодо більшості світових статистик співвідношення числа виразок дванадцятипалої кишки у чоловіків і жінок визначається рівним 1:3-4. При виразці шлунка статеві відмінності не настільки яскраво виражені.
Повсюдно виразка дванадцятипалої кишки зустрічається значно частіше, ніж виразка шлунка, а в Індії це має місце в співвідношенні 30:1.
Істотно, що чоловіки можуть захворіти в будь-якому віці, а жінки частіше страждають виразковою хворобою після настання менопаузи. С. В. Курашов (1963) відзначає різке збільшення захворюваності у середніх вікових групах (від 25 до 50 років) з поступовим її зменшенням в більш літньому віці. Цікаво, що в ранньому дитячому віці обидві статі страждають однаково часто, але з настанням статевої зрілості виявляється виражене переважання захворюваності серед чоловіків. Питання про можливий зв'язок виникнення виразкової хвороби з професією в даний час вирішується негативно, бо немає достовірних статистичних даних, що підтверджують подібну залежність.
Виразкова хвороба є хронічним рецидивуючим захворюванням, що супроводжується періодичною тимчасовою втратою працездатності, що має певне соціальне значення. З числа хворих виразковою хворобою протягом року лише 22,1% чоловіків і 17,1% жінок повністю зберігають працездатність.
Смертність від виразкової хвороби (табл. 1) не так мала, як це випливає з представлених даних. Вона різна в окремих країнах, вище у чоловіків і нижче у жінок, залежить від локалізації виразки.
| Країни | Смертність на 100 000 по підлозі | |||
| виразка шлунку | виразка дванадцятипалої кишки | |||
| чоловіки | жінки | чоловіки | жінки | |
| Англія Шотландія Італія Швеція Швейцарія Франція Норвегія Канада США: біле населення негритянське населення Чилі Японія Австралія Нова Зеландія |
6,7 5,9 5,9 5,3 5,6 3,5 2,7 3,8 4,1 5,5 7,1 32,1 6,0 5,1 |
2,3 2,3 1,1 1,9 1,9 0,6 1,3 1,0 1,0 1,5 2,6 11,0 1,9 1,7 |
7,4 9,7 4,0 4,7 2,3 0,5 1,8 3,8 4,1 2,7 0,6 2,6 4,5 5,0 |
1,2 1,5 0,5 0,9 0,6 0,1 0,5 0,8 0,8 0,7 0,2 0,6 0,8 1,2 |
Таким чином, поточний століття характеризується значною поширеністю виразкової хвороби у багатьох країнах, що поки не має тенденції до зниження.
Етіологія та патогенезПатологічна анатомія
Клінічна симптоматика неускладненої форми виразкової хвороби
Діагноз і диференціальний діагноз
Перебіг і прогноз
Лікування
Профілактика та протирецидивне лікування
