Виразкова хвороба як загальне захворювання проявляється не тільки місцевими змінами в гастро-дуоденальної системи, але і залученням в патологічний процес інших органів і систем.
Огляд. Загальне харчування хворих виразковою хворобою не порушено. Схуднення може спостерігатися в період загострення хвороби (обмежена дієта, втрата сну при нічних болях, ситофобія, розвиток ускладнень). Язик у хворого виразковою хворобою чистий. Живіт звичайної конфігурації. При наявності стенозу воротаря можна виявити в подложечной області перистальтичні і антиперистальтичні рухи шлунка. При тривалому застосуванні грілок - коричневу пігментацію шкіри.
При поверхневій пальпації в періоді загострення виразкової хвороби можна виявити болючість у надчеревній області різної локалізації, а при залученні в патологічний процес очеревинної покриву - м'язову напругу і позитивний симптом Менделя. Виявлення «шуму плескоту», особливо в правій
половині подложечной області (симптом Василенко), свідчить або про порушення евакуаторної функції шлунка, або про значну межпіщеварітельний шлункової секреції. При поверхневій пальпації слід виключити пупкову грижу і грижі білої лінії живота, при яких можуть виникати болі в животі. Однак наявність грижі не виключає виразкову хворобу.
Глибока методична пальпація суттєвої допомоги в діагностиці виразкової хвороби не надає. Описані при виразковій хворобі болючі точки і зони гіперестезії Захар'їна - Геда мають відносне діагностичне значення.
Секреторна функція шлунка. Показники функціонального стану головних залоз, секреторної функції шлунка та змісту мукопротеина і білкових фракцій в шлунковому соку різні при локалізації виразки в шлунку (тіло і мала кривизна) і дванадцятипалої кишці. При локалізації виразки в шлунку вміст соляної кислоти, пепсину, мукопротеинов і білкових фракцій у шлунковому соку у переважної кількості хворих в нормі.
При локалізації виразки в дванадцятипалій кишці всі показники значно перевищують норму, за винятком кількості мукопротеоз. Гіперсекреція шлункового соку у хворих виразковою хворобою дванадцятипалої кишки зумовлена підвищеною збудливістю блукаючого нерва, підвищеною функціональною діяльністю кори надниркових залоз, збільшенням кількості і підвищеною чутливістю обкладальних клітин.
Нормальні або знижені показники секреторної функції при виразці шлунка обумовлені зниженням тонусу блукаючого нерва, нормальним функціональним станом кори надниркових залоз, нормальною або зменшеною кількістю обкладальних клітин, структурними порушеннями слизової оболонки шлунка (С. М. Рисс).
Слід підкреслити цінність дослідження базальної (натощакової) секреції в діагностиці виразки дванадцятипалої кишки. При наявності активної базальної секреції, характерних скарг хворого та негативних рентгенологічних даних слід проводити противиразкову лікування.
Методом розподільної хроматографії встановлено, що амінокислотний склад шлункового вмісту при виразковій хворобі майже не змінюється (у здорових людей та у хворих виразковою хворобою на хроматограмі виявляють в середньому 11 плям).
Рухова функція шлунка і дванадцятипалої кишки при виразковій хворобі порушується в бік підвищення, що є провідним фактором у механізмі основних симптомів захворювання (біль, нудота, блювання, печія). Підвищується тонус шлунка і дванадцятипалої кишки, посилюється їх перистальтика, з'являються хвилі III типу, спотворюється періодична діяльність. Однак зміни моторики не специфічні для виразкової хвороби і тому не можуть служити діагностичною ознакою захворювання, хоча відома закономірність змін говорить про стадійності захворювання, а також є хорошим тестом для об'єктивного судження про ефективність проведеної терапії.
Нерідко порушення рухової функції шлунка при виразковій хворобі проявляється посиленим замиканням воротаря аж до пилороспазма, зумовлює утруднення евакуації. Останнє визначається рентгенологічно і при дослідженні шлункового вмісту.
Приховані кровотечі (виявляються при дослідженні калу) визначаються більш ніж у половини хворих у періоді загострення виразкової хвороби. Виявлення прихованих кровотеч має клінічне значення при динамічному спостереженні за перебігом виразкової хвороби, а також при підозрі на рак (див. Кал).
Рентгенологічні ознаки виразкової хвороби - див. нижче Рентгенодіагностика.
Гастроскопія при виразковій хворобі - див. Гастроскопія.
Зміни крові при неускладненій виразковій хворобі не зустрічаються. При локалізації виразки в пілоричному відділі шлунка або у дванадцятипалій кишці нерідко виявляють збільшення гемоглобіну та кількості еритроцитів. Підвищений еритропоез, мабуть, пов'язаний з посиленим утворенням внутрішнього антианемічного фактора, так як повторні відкачування шлункового соку, зменшують еритропоез. Кровотеча, пенетрація, загострення перівісцеріта, злоякісні переродження виразки супроводжуються прискоренням ШОЕ. Біла кров, як правило, не змінюється, за винятком ускладнених випадків виразкової хвороби (запалення, кровотеча).
Дані про стан обміну речовин при виразковій хворобі суперечливі. Деякі порушення обміну речовин (білкового, вітамінного), що зустрічаються у хворих виразковою хворобою, можуть бути пов'язані з тривалим застосуванням щадної дієти.
Печінка і жовчні шляхи. У більшій частині випадків при загостренні виразкової хвороби виявляють дрібні, зворотні зміни функції печінки. При локалізації виразки в дванадцятипалій кишці бувають дискінезії жовчних шляхів, надалі сприяють розвитку холециститу (див.). Приєднання холециститу змінює клінічну картину виразкової хвороби: перекручується характер болів, з'являється субфебрильна температура, прискорюється ШОЕ.
Розлади функції підшлункової залози можуть супроводжувати виразкової хвороби, особливо при пенетрації в неї виразки.
Серцево-судинна система при виразковій хворобі виявляє тенденцію до гіпотонії та брадикардії.
Нервова система. Загальні невротичні скарги нерідко займають перше місце у хворих виразковою хворобою. До них відносяться: підвищена дратівливість, розлад сну, нестійкий настрій.
