Для алкоголізму найбільш характерні захворювання печінки. Виділяють жирову дистрофію, алкогольний гепатит і алкогольний цироз печінки. Виникаюча в ході алкоголізму печінково-клітинна недостатність тягне за собою зниження або випадання синтетичних функцій печінки, зниження активності детоксикаційних процесів і т. д.
Захворювання підшлункової залози частіше протікає у вигляді панкреатиту. Захворювання шлунково-кишкового тракту виражаються в алкогольному гастриті та алкогольному ентероколіті.
Основний прояв ураження серцево-судинної системи при алкоголізмі - алкогольна кардіопатія (міокардіодистрофія), нерідко призводить до миттєвої раптової смерті. Відзначаються токсичні ураження кровотворної системи і шкірних покривів.
Неврологічні ускладнення алкоголізму різноманітні. Найчастіше зустрічається алкогольна поліневропатія (алкогольний поліневрит). У багатьох випадках виявляються виражені сексуальні порушення.
Одне з найбільш грізних ускладнень алкоголізму - металкогольні (алкогольні) психози. За даними різних авторів, алкогольні психози зустрічаються у 6 - 15% осіб, які страждають алкоголізмом (Іванець, Ігонін, 1983). Частіше за інших зустрічається алкогольний делірій - психоз у формі галлюцинаторного потьмарення свідомості з перевагою страхітливих зорових галюцинацій, ілюзій, образного марення, напруженого, але мінливого ефекту страху, психомоторного збудження. Зараз виділяють ряд клінічних різновидів делірію.
Дещо рідше зустрічаються алкогольні галлюцинозы, при яких домінують слухові галюцинації, галюцинаторні бред і афективні порушення у формі тривоги. Існують також алкогольні маревні психози: алкогольний параноїд (марення переслідування) і алкогольне марення ревнощів.
Важливо відзначити ще один великий клас захворювань - алкогольні енцефалопатії. Для них характерне поєднання психічних порушень з системними соматичними і неврологічними розладами, нерідко переважаючими виявляється в клінічній картині захворювання. Найбільш небезпечні гостра алкогольна енцефалопатія Гайе-Верніке і надгостра форма гострої алкогольної енцефалопатії, при якій смерть може наступити на 2-6-у добу хвороби. З трудом піддаються лікуванню і хронічні алкогольні ураження мозку (енцефалопатії): корсаковський психоз, алкогольний псевдопараліч, алкогольна енцефалопатія Маркіафави-Бін'ямі, хвороба Мореля (корковий ламінарний склероз), алкогольна пелагра, алкогольна енцефалопатія з ретробульбарным невритом, центральний некроз моста (центральний миелиноз мосту).
Численні ускладнення і наслідки алкоголізму в поєднанні з різноманітними клінічними варіантами захворювання утворюють значну строкатість клініки алкоголізму. Однак і ця строкатість підпорядковується ряду закономірностей.
Найбільш плідною і конструктивною з усіх спроб створення клінічної типології алкоголізму виявилася спроба поділу клінічних варіантів захворювання в залежності від доболезненных (преморбідних) характерологічних особливостей хворих. Цикл робіт, проведений Н. Н. Іванцем з працівниками у ВНДІ загальної та судової психіатрії ім. В. П. Сербскою та у Всесоюзному науковому центрі медико-біологічних проблем наркології у 1975-1987 рр., дозволив встановити, що характерологічні, конституціонально-особистісні особливості хворих є одним з патогенетичних факторів захворювання.
Доцільно детальніше проілюструвати це теоретичне положення на прикладі стрижневого клінічного прояву алкоголізму - патологічного потягу до алкоголю.
Нижче розглянуто особливості формування патологічного потягу до алкоголю у хворих з найбільш часто зустрічаються типами преморбідних характерологічних особливостей.
