Питань гіпервітамінозу Д у дітей присвячено чимало досліджень, однак досі не було узагальнюючих робіт. Враховуючи цю обставину, ми включили в цю книгу відомості про основні причини гіпервітамінозу Д, його поширення, патогенез, а також особливості клініки.
Стрімкий прогрес у біохімії та інших науках дозволив глибше вивчити обмінні зрушення, зокрема тканинні процеси, які виникають при даній патології, що має велике значення для правильної інтерпретації основних клінічних проявів, а також терапії захворювання.
В останні роки в боротьбі за зниження дитячої захворюваності та смертності, за подальше оздоровлення дітей велика увага приділяється систематичної профілактики, раннього виявлення та комплексного лікування рахіту. Однак захоплення препаратами вітаміну Д без належного проведення інших профілактичних і лікувальних заходів призвело до почастішання гіпервітамінозу Д серед дітей. Слід враховувати можливість розвитку D-вітамінної інтоксикації від застосування звичайних лікувальних і профілактичних доз в результаті підвищеної індивідуальної чутливості до даного препарату. Складність виявлення початкових симптомів гіпервітамінозу Д з переважанням загальних ознак нерідко призводить до пізнього розпізнавання істинної патології.
Діагностика цього захворювання має бути комплексною. Велике значення має ретельно зібраний і проаналізований анамнез з вказівкою на застосування вітаміну Д. Найбільш ранніми клінічними проявами є дратівливість, млявість, загальмованість, порушення сну, пітливість, що свідчить про втягнення в патологічний процес нервової системи. Крім того, у дитини з'являються зниження апетиту, аж до анорексії, блювання, запори, проноси або нестійкий стілець. Одночасно спостерігаються порушення з боку різних органів і систем, особливо нирок, серця та ін
Велике діагностичне значення мають результати лабораторних досліджень. Зокрема, для підтвердження діагнозу гіпервітамінозу Д важливо знати вміст Ca в крові, провести дослідження сечі по Сулковичу. Технічно проба Сулковича досить проста і в той же час дозволяє виявити ступінь кальциурии. Крім того, при Д-вітамінної інтоксикації спостерігаються гіпофосфатемія, гіпомагніємія, гиперцитремия, диспротеїнемія і нерідко гіперхолестеринемія. Суттєву допомогу в діагностиці надає рентгенографічне дослідження кісток.
Одночасно приділено велику увагу вивченню причин, клініки, класифікації, диференціальної діагностики, а також принципів лікування і профілактики даної патології у дітей.
Досі немає єдиної класифікації гіпервітамінозу Д. Наші спостереження показали доцільність використання нової класифікації з виділенням ступеня тяжкості захворювання (легка, середня, важка), періоду хвороби та її перебігу (гострий, хронічний). Залежно від переважного ураження різних органів бажано виділяти форми гіпервітамінозу Д - ниркова, серцево-судинну, шлунково-кишкову, нервову та ін.
Така класифікація дозволяє правильно інтерпретувати клінічні прояви хвороби, а тякж6 обрати найбільш раціональні методи терапії. Ефективність лікування Д-вітамінної інтоксикації залежить від своєчасної діагностики захворювання. Навіть при підозрі на гіпервітаміноз Д слід негайно відмінити вітамін Д і препарати Ca. З раціону харчування дитини виключаються продукти з високим вмістом Ca (сир, коров'яче молоко).