Висновок

На сучасному рівні знань про алкоголізм як хворобу всебічне вивчення проблеми «особистість і алкоголізм» має принципове значення у контексті досліджень етіопатогенезу цього захворювання, так і в цілях розробки науково обґрунтованої системи лікувально-реабілітаційних заходів.
Завершуючи розгляд істотних, з нашої точки зору, питань психології алкоголізму, необхідно підвести основні підсумки і намітити проблеми, які належить вирішувати в найближчому майбутньому.
Однією з найважливіших завдань ми вважали розробку медико-психологічної концепції потягу до алкоголю і у відповідності з нею прагнули проаналізувати наявні в нашому розпорядженні матеріали клінічних, експериментально-психологічних і теоретичних досліджень. Психологічний розгляд поставленої проблеми вимагало створення концептуального «мосту» між теорією особистості (як вона розуміється у вітчизняній загальної та медичної психології), концепцією потягів і обширними дослідженнями алкоголізму в клінічному та медико-психологічному аспектах.
Багатовимірність феномену потягу до алкоголю, його представленість на різних рівнях психічної діяльності, взаємообумовленість цього потягу і стійких індивідуально-психологічних особливостей хворих алкоголізмом привели до необхідності аналізу значної кількості різнопланових психологічних досліджень в області наркології з метою приведення їх до своєрідного спільного знаменника, яким і стало уявлення про потяг до алкоголю як психологічний феномен. При цьому біологічні і власне психологічні ланки потягу до алкоголю не протиставлялися один одному, але в той же час і не зводилися одне до іншого. В результаті, як нам представляється, вдалося уникнути однобічного погляду на аналізовані клініко-психологічні проблеми.
Завдання першорядної важливості полягала у встановленні характерних ознак нормальних і патологічних потягів, їх місця і ролі в структурі особистості як здорової, так і хворої людини. Спираючись значною мірою на концепцію Ст. Ст. Гульдана, ми прийшли до висновку, що основною ознакою всякого патологічного потягу є розбіжність між предметом потреби, що лежить в основі потягу, і предметом самого потягу, який виступає в ролі мотиву поведінки. Виходячи з цього принципового для нас положення, ми провели аналіз потягу до алкоголю як психологічного феномену, досліджено його змістовну і динамічну боку, визначили його взаємозв'язок з іншими потребами, потягами і властивостями особистості, прагнули виявити й описати клініко-психологічні показники його актуалізації і динаміки.
Зроблені висновки дозволяють розглядати потяг до алкоголю як універсальну модель для вивчення загальних закономірностей патологічних потягів. Як медичної психології та психіатрії, так і в кримінології та юридичної психології може бути застосована схема аналізу пов'язаної з тим або іншим патологічним потягом мотивації, запропонована в цій книзі. Так, в першу чергу на її основі може бути проаналізована картина, що спостерігається при нарко - і токсикоманиях, враховуючи, що спроб створення концепцій, що пояснюють психологічні ланки патогенезу цих порушень, досі не робилося.
Вельми актуальним подальше накопичення емпіричних даних, за допомогою яких будуть уточнені основні положення запропонованої концепції. Особливе значення найближчим часом буде мати розробка клініко-психологічних методів діагностики потягу до алкоголю, його динамічної та змістовної сторін. Умовою цього є уточнення цілого ряду питань, що стосуються психофізіологічних аспектів вивчення потягу до алкоголю, взаємозв'язку і взаємозалежності між психологічним і фізіологічним рівнями його проявів. Разом з тим не менш актуально вивчення соціально-психологічних аспектів потягу до алкоголю, зокрема, особливостей спілкування (і в першу чергу сімейного), що веде до порушень нормального перебігу мотиваційних процесів і появи специфічних комунікативно-поведінкових референтів потягу до алкоголю.
У спеціальному аналізу потребує питання про сталість і мінливість особистісних властивостей при алкоголізмі. Причини, за якими одні особистісні властивості інтенсивно змінюються в ході алкоголізації, а інші зберігаються та дозволяють в деяких випадках навіть розвиватися особистості в соціально позитивному напрямі, на наш погляд, вивчені формально і вимагають додаткових досліджень. Аналогічний підхід спостерігається і у вивченні психологічних механізмів, які беруть участь у становленні ремісії у хворих на алкоголізм.
Загальні висновки, що випливають із проведених досліджень, потребують конкретизації: у дослідженні динаміки психічного стану хворих після проведеного лікування, в виявленні і описі можливих варіантів мотивів, в яких у залежності від індивідуальних особливостей хворих можуть опредмечиваться фрустровані потреби, а також у визначенні основних типів мотивації, які можуть виступати як альтернативні по відношенню до потягу до алкоголю. Комплекс цих завдань може бути, дійсно, вирішено, якщо будуть розроблені спеціальні психологічні методи впливу на особистість, що дозволяють істотно підвищити ефективність психологічної допомоги при алкоголізмі.
Таким чином, представлена робота - це одночасно і завершення поточного і початок нового етапу досліджень проблеми «особистість і алкоголізм», під час якого містяться в книзі положення пройдуть ґрунтовну теоретичну і емпіричну перевірку.