Законодавство з охорони здоров'я

Законодавство з охорони здоров'я - закони і постанови, що видаються Радянським урядом і місцевими органами влади з питань охорони народного здоров'я. До них відносяться закони, які визначають вимоги та нормативи в галузі санітарно-гігієнічної охорони праці та побуту населення (санітарне законодавство), постанови з питань боротьби з інфекційними та іншими захворюваннями, з організації охорони здоров'я.
Закони з охорони здоров'я стали видаватися з перших днів Радянської влади.
За підписом в. І. Леніна був опублікований ряд декретів по боротьбі з тифами, про обов'язкове оспопрививании, з охорони материнства і дитинства, соціального страхування та ін Особливу роль у розвитку радянської охорони здоров'я відіграє програма Партії, яка дає принципову напрямок розвитку радянської охорони здоров'я, постанова ЦК ВКП(б) від 18 грудня 1929 р. «Про медичне обслуговування робітників і селян», постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 14 січня 1960 р. «Про заходи по дальшому поліпшенню медичного обслуговування та охорони здоров'я населення СРСР», постанова Верховної Ради СРСР «ПРО стан медичної допомоги населенню та заходи по поліпшенню охорони здоров'я в СРСР» від 26 червня 1968 р., директиви XXIII і XXIV з'їздів КПРС. Надзвичайно важливе значення має закон про пенсії та допомогу членам колгоспів, прийнятий Верховною Радою СРСР 15 липня 1964 р. Закон передбачає пенсійне забезпечення по старості та інвалідності і в разі втрати годувальника. Жінкам-колхозницам виплачується допомога по вагітності та пологах. У постанові ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 5 липня 1968 р. «Про заходи по подальшому поліпшенню охорони здоров'я і розвитку медичної науки в країні» передбачено значне укрупнення і подальше розширення лікарняної допомоги населенню; значно підвищені нормативи утримання хворих у лікарнях і намічені заходи щодо поліпшення їх медичного обслуговування. В Конституції СРСР є ряд статей, які відносяться безпосередньо до охорони здоров'я.
Так, ст. 119 встановлює право громадян СРСР на відпочинок, ст. 120 - право на матеріальне забезпечення в старості, а також у разі хвороби і втрати працездатності, ст. 122 забезпечує державну охорону інтересів матері і дитини (надання вагітним відпусток з збереженням утримання, широка мережа пологових будинків, дитячих ясел і дитячих садків).
Великою подією в радянському охороні здоров'я є прийняття Верховною Радою СРСР у грудні 1969 р. «Основ законодавства з охорони здоров'я СРСР і союзних республік». Законом закріплені принципи і форми медичного обслуговування населення в СРСР - безоплатність, доступність, висока кваліфікація надаваної допомоги, профілактичний напрямок радянської охорони здоров'я, система широких заходів по охороні материнства і дитинства, санітарно-протиепідемічна організація та ін. В «Основах законодавства» підкреслюється, що охорона здоров'я населення - обов'язок усіх державних органів, громадських організацій. Разом з тим закон покладає на громадян обов'язок дбайливо ставитися до свого здоров'я та здоров'я інших членів суспільства.
В СРСР ліквідовано низку інфекційних захворювань (малярія, віспа та ін) і успішно вирішуються проблеми ліквідації дифтерії, поліомієліту та ін Особливе значення має постанова Ради Міністрів СРСР по боротьбі з туберкульозом.
Велике значення в законодавстві з охорони здоров'я мають постанови Верховної Ради СРСР і союзних республік за народногосподарським планами, закони з планування і благоустрою населених місць, про гігієнічні вимоги до будівництва, охорони праці та ін. До законодавства з охорони здоров'я відносяться державні стандарти (Гости), які встановлюють санітарні та гігієнічні нормативи по різним видам народного господарства - будівництва, комунального благоустрою, виготовлення харчових продуктів і т. д. Найважливішими в законодавстві з охорони здоров'я є розроблювані санітарними органами нормативи і вимоги з водопостачання, санітарної охорони водойм, повітря, грунту, за спуску стічних вод, нормативи вентиляції, освітлення, опалення, санітарні вимоги до проектування житлових і громадських будівель та ін.
Закони з охорони здоров'я видаються загальносоюзними, республіканськими і місцевими органами влади. В постановах виконкомів Рад депутатів трудящих, які приймаються на основі директив Партії і Уряду, знаходять відображення питання санітарного стану місцевих житлових та комунальних закладів, харчових підприємств та установ і т. д. Див. також охорона Здоров'я.