Цинк - хімічний елемент II групи періодичної системи Менделєєва Д. І., порядковий номер 30, атомна маса 65,37. Метал синювато-білого кольору, t° плавлення 419,5°, t° кипіння 913°, щільність 7,14. У воді не розчиняється. Добре розчиняється в кислотах.
Металевий цинк не володіє токсичними властивостями. Окис цинку є причиною виникнення і розвитку так званої ливарної лихоманки, яка протікає по типу гострого інфекційного катару верхніх дихальних шляхів. У робітників при вдиханні оксиду цинку, особливо при повторних надходження її в організм, з'являється відчуття розбитості, сорому і болю в грудях, втрата апетиту, сильна спрага, іноді сухий кашель. Надалі відчувається озноб з подальшим підвищенням температури тіла. Ці симптоми зникають через кілька годин з профузним потінням і зниженням температури тіла. Під час приступу лихоманки хворий відчуває біль у м'язах, шум у вухах, сухість у горлі, іноді з'являються нудота, блювота. У деяких випадках відзначається збільшення печінки.
При лікуванні даного захворювання показане застосування лужних інгаляцій, рясне пиття (міцний солодкий чай, кава), спокій, тепло, в необхідних випадках - серцеві засоби, кисень, 10% глюконат кальцію - 10 мл внутрішньом'язово.
Профілактика: проведення всіх операцій, при яких можливе утворення оксидів цинку, тільки при наявності місцевої витяжної вентиляції. Максимальна механізація всіх операцій, застосування респіраторів, миття після роботи в душі або лазні. Гранично допустима концентрація окису цинку 6 мг/м3
Хлорид цинку (ZnCl2) і сульфат цинку (ZnSO4) при попаданні на шкіру можуть викликати її запалення; при вдиханні - подразнення слизової оболонки верхніх дихальних шляхів.
Для профілактики необхідно обмеження контакту з зазначеними речовинами, використання спецодягу, ретельне миття рук теплою водою, 2% розчином гідрокарбонату натрію. Корисно змащувати руки вазеліном, ланоліном.
Препарати цинку. У медичній практиці застосовують сульфат цинку окис цинку.
Сульфат цинку (список Б; Zincum sulfuricum, Zinci sulfas). Призначають як антисептичний і в'яжучий засіб при кон'юнктивітах (очні краплі 0,1-0,25-0,5%), при уретритах і вагінітах (спринцювання 0,1-0,5% розчином). Форма випуску: порошок.
Окис цинку (Zincum охуdatum, Zinci oxydum). Призначають при шкірних захворюваннях самостійно як в'яжучий, підсушує, дезінфікуючий засіб у вигляді присипок, мазей і паст і у складі готових лікарських засобів: присипка дитяча (окису цинку 1 частина, 1 частина крохмалю, тальку 8 частин), цинкова мазь (Unguentum Zinci: окису цинку 1 частина, вазеліну 9 частин); гальманін (Galmaninum: саліцилової кислоти 2 частини, окису цинку 10 частин, тальку та крохмалю за 44 частини); цинкова паста (Pasta Zinci); паста цинково-саліцилова (Pasta Zincisalicylata); лінімент окису цинку (Linimentum Zinci oxydi); лінімент борно-цинковий (Linimentum borozincatum) та ін.
Цинк (Zn) - хім. елемент побічної підгрупи другої групи періодичної системи Менделєєва Д. І., пор. номер 30, ат. вага (маса) 65,37. Сріблясто-білий метал, щільність 7,14, t°пл 419,5°, t°кип 913°. У природі зустрічається у вигляді сульфіду (цинкова обманка). Цинк повільно окислюється на повітрі; волога прискорює цей процес. Утворюється на поверхні плівка оксиду цинку добре захищає метал від подальшого окислення. При нагріванні цинку з киснем отримують оксид цинку. ZnO (пухкий білий порошок), що йде на приготування цинкових білил, а також використовується в медицині й косметиці для приготування різних мазей. При дії сильних лугів на розчини солей цинку утворюється гідроксид цинку Zn(OH)2 - білий драглистий осад; вона легко розчиняється в надлишку лугу з утворенням цинкатов (наприклад, K2ZnO2). З кислотами цинк утворює солі, з них широке застосування знаходить хлорид цинку ZnCl2 - безбарвна кристалічна речовина, що розпливалася на повітрі; застосовується при виробництві органічних фарб.
Швидко твердіє суміш ZnO з конд. розчином ZnCl, є звичайною основою цементів в зуболікарській практиці. Сульфат цинку, або цинковий купорос, ZnSO4·7Н2O застосовують при виробництві мінеральних фарб, у медицині як в'яжучий засіб.
Цинк - мікроелемент, необхідний для нормальної життєдіяльності тваринних організмів і рослин. Особливо багаті цинком гриби, висівки зернових, печінку, м'ясо. Людський організм містить більше 0,001% цинку. Недолік цинку в грунті призводить до ряду захворювань рослин; у домашніх тварин дієта, позбавлена цинку, викликає специфічний паракератоз і зупинку росту. Біологічне значення цинку визначається тим, що він входить до складу ряду ферментів - карбоангідрази, карбоксипептидази, глютаматдегидрогеназы, алкогольдегідрогенази та ін. Здатність цинку утворювати комплекс з інсуліном використовують для приготування препарату продовженого дії - протамин-цинк-інсуліну.
Радіоактивний цинк. Практичне значення придбали ізотопи Zn65, Zn69M, Zn69; Zn65 (T=245 сут.) виявляли у воді, що охолоджувала ядерні реактори в Ханфорде (США). Zn65 утворюється також у воді і ґрунті під дією нейтронів при ядерних вибухах. Морські й прісноводні водорості здатні концентрувати Zn65 і, починаючи з них, Zn65 може залучатися в харчові ланцюжки, що включають і людини (див. Екологія, радіоекологія). Освіта Zn65 можливо також по реакції Cu(d, 2n)Zn65 в містять мідь конструкціях циклотрона. Американські автори знаходили Zn65 в організмі осіб, які обслуговують реактор і циклотрон. Zn65 віднесений до ізотопів високої радиотоксичности. Гранично допустима концентрація у воді відкритих водойм і джерел водопостачання дорівнює 1·10-8 кюрі/л, у повітрі робочих приміщень - 6·10-11 кюрі/л.
Zne5 знаходить застосування у формі різних солей в изотопном методі вивчення ролі елемента цинку в живій природі. Цинк входить до складу ферментів, зокрема деяких дегідрогеназ, а також до складу інсуліну; Zn65 може бути використаний для їх мітки. При введенні в організм тварини Zn65 накопичується переважно в гіпофізі, печінки, підшлункової та передміхурової залоз. Накопичення його в передміхуровій залозі залежить від гонадотропної функції гіпофіза. Виділяється Zn65 головним чином через шлунково-кишковий тракт. Zn65 використовують також для вивчення ролі мікроелементів у живленні рослин.
Zn69M (T=14 год., изомерный перехід, ү-квант 0,44 Мев) і Zn68 (Т=58 хв., р=0,92 Мев) знайшли обмежене застосування. Ізотопи цинку використовують як мічених атомів у промисловості (кольорової металургії і машинобудуванні), а також в хімічних дослідженнях.
Препарати цинку. В медичній практиці препарати цинк застосовують головним чином в якості засобів, що надають місцеву дію.
Окис цинку (Zincum oxydatum; Zinci oxydum, ZnO) надає адсорбуючу дію; застосовують у вигляді присипок, мазей, паст; входить до складу готових лікарських засобів (гальманін, цинкова мазь, дитяча присипка, свічки анестезол, неоанузол).
Гальманін (Galmaninum). Склад: саліцилова кислота -2 ч., окис цинку -10 ч., тальк і крохмаль - по 44 ч. Застосовують як присипку при пітливості ніг.
Цинкова мазь (Unguentum Zinci). Склад: окис цинку - 1 ч., вазелін - 9 ч. Застосовують як терпкий і подсушивающего засіб при шкірних захворюваннях.
Дитяча присипка. Склад: окис цинку - 1 ч., крохмаль -2 ч., тальк - 8 ч.
Сульфат цинку (Zincum sulfuricum, Zinci sulfas, ZnSO4·7H2O). Легко розчинний у воді; застосовують як антисептичний і в'яжучий засіб при кон'юнктивітах (0,1; 0,25; 0,5% очні краплі), хронічному катаральному ларингіті (для змащування або пульверизації 0,25-0,5% розчином), при уретритах і вагінітах (0,1-0,5% розчин для спринцювань). Випускається в порошку.
Хлорид цинку (Zincum chloratum, ZnCl2). Розчинний у 0,4 ч. води, 2 ч. гліцерину, в 1,3 ч. спирту. Застосовують у стоматологічній практиці як прижигающего (8-10% розчини) та в'язкого (0,2-1% розчини) кошти.
Валерьянат цинку [Zincum valerianicum (C4H9COO)2 Zn·2H2O, валерьяновокислый цинк, валерьяновоцинковая сіль]. Розчинний у спирті, важко розчинний у воді і ефірі. Застосовують в якості заспокійливого засобу. Призначають всередину в порошках і пігулках (по 0,03-0,05 г).
