Значення праці в розвитку варикозної хвороби

Ще в стародавній час Гіппократ, який пов'язував причину трофічних виразок з варикозним розширенням вен, застерігав таких хворих від тривалого стояння. Ювенал (115 р. н. е.) також вказував на роль стояння у виникненні варикозного розширення вен.
В. А. Голяницкий (1925, 1927), Н. Б. Шахкелдян (1925), Тобто Лекснер (1927) та інші автори відносять варикозне розширення вен до професійних захворювань. Вони вважають, що найчастіше вона зустрічається у людей, яким доводиться працювати стоячи і виконувати велику напружену роботу верхніми кінцівками. При цьому незначні рухи нижніх кінцівок не забезпечують скоротливої функції м'язів як основного механізму, що сприяє виштовхуванню венозної крові з них при збереженні або посиленні артеріального припливу. Така робоча поза може викликати венозний застій в нижніх кінцівках і сприяти варикозного розширення вен. У робітників текстильної промисловості варикозне розширення вен, як пише Stefanowski (1957), зустрічається у 28,5% випадків (28% у жінок і 29% чоловіків), а серед сільського населення, за даними В. О. Червякова (1958), - у 17,6% випадків (21,7% у жінок і 7,1% у чоловіків).
При обстеженні та вивченні 350 хворих з варикозними виразками нами встановлено, що у 224 (64%) праця була пов'язана з тривалим стоянням і вираженою фізичною напругою (табл. 14).

Постійне і тривале стояння, робота в зігнутому положенні, підняття важких вантажів, а також робота в несприятливих метеорологічних умовах (висока температура, підвищена вологість повітря) підвищують внутрішньочеревний тиск і створюють перешкоди для відтоку венозної крові з нижніх кінцівок. Це сприяє подальшому розвитку процесу, у зв'язку з чим варикозне розширення вен було внесено в перший список професійних захворювань, який був затверджений в лютому 1925 р, В цьому списку § 18 означав, що професійне захворювання - розширення вен на ногах з набряками і виразками в результаті професійної шкідливості (тривале стояння і тривала ходьба) може зустрічатися у наборщиков, вантажників, робітників біля верстатів, листонош, офіціантів, зубних лікарів, продавців та ін До цього часу в методичних вказівках, інструкціях та інструкціях з ВТЕ варикозне розширення вен нижніх кінцівок з їх ускладненнями (тромбофлебіт, трофічні виразки) значиться як і раніше, у списку професійних захворювань.
Важливу роль у профілактиці прогресування варикозної хвороби відіграє раціональне працевлаштування, особливо перекваліфікація або перенавчання осіб молодого віку, що мають початкові ознаки варикозного розширення вен. У таких хворих при працевлаштуванні повинні виключатися професії, пов'язані з тривалим стоянням, ходьбою і вираженою фізичною напругою. Тому в спеціальному збірнику № 2 за 1962 р. варикозне розширення вен включено до переліку медичних протипоказань до виробничого навчання підлітків професіями та спеціальностями вугільної, гірничорудної, нафтової, газової, торф'яної, чорної і кольорової металургії, хімічної промисловості та геологорозвідувальних робіт.
Існують різні вказівки на вік, при якому спостерігаються початкові ознаки варикозного розширення вен. Так, В. А. Костромов (1948) встановив, що у 55,2% хворих на варикозне розширення вен почалося між 20-30 роками, у решти обстежених захворюваність з віком збільшувалася. І.М. Тальман (1961) вказує, що варикозне розширення вен у основної маси хворих починається в молоді роки, але рідко буває до 17-18 років.
Для вивчення впливу професійних факторів (тривалого стояння, фізичної напруги та ін) на розвиток варикозного розширення вен у молодих людей в період переходу їх до трудової діяльності ми оглянули кілька тисяч юнаків та призовників у віці 18-19 років. Варикозне розширення вен різного ступеня було встановлено у 7,7% оглянутих. Всі обстежені були розділені на три групи.
До першої групи належали особи з незначним варикозним розширенням вен, яке проявлялося одним-двома слабо вираженими вузлами на ділянці незміненій відня до 10 см. До другої групи належали особи з помірним варикозним розширенням вен при наявності на ділянці змеевидно извитой вени довжиною 10-15 см і виступаючих окремих варикозних вузлів. До третьої групи відносилися особи, у яких визначалися виражені варикозні вузли на всьому протязі вен гомілки або стегна.
На підставі цього відповідно до вказаних груп були виділені ступені захворювання. До I ступеня ставилися особи з незначним варикозним розширенням вен, до ІІ-з помірним і до III - з вираженим.
З числа обстежених варикозне розширення вен на лівій гомілці спостерігалося у 54%, на правій - у 29%, на обох гомілках - у 17%.
За ступенем вираженості захворювання вен отримані наступні дані. Ліва гомілка: I ступінь - 79%, II - 17%, III - 4%; права гомілка: I ступінь - 63%, І - 32%, III - 5%; обидві гомілки: I ступінь - 64%, II - 25%, III - 11%.
Таким чином, із загального числа обстежених у 69% спостерігалося варикозне розширення вен I ступеня, у 24% - II ступеня і у 7% - III ступеня.
В даний час прийнято вважати, що в розвитку первинного варикозного розширення підшкірних вен мають значення поліетіологічні фактори як вродженого характеру (слабкість м'язових стінок, порушення вазомоторних реакцій), так і набутого (інтоксикації, інфекції, ендокринні розлади, травми та ін). Деякі автори вважають, що без первинного ураження глибоких вен немає варикозного розширення поверхневих. Збільшення числа варикозного розширення вен у багатьох жінок після пологів в даний час пояснюється теорією «затору» клубових вен кров'ю, рясно відтікає від вагітної матки, що, в свою чергу, перешкоджає нормальному відтоку її з глибоких вен стегна та гомілки. При вивченні причин, що сприяли варикозного розширення вен, необхідно враховувати професійні чинники.
Профілактичні заходи і відновне лікування можуть зменшити число ускладнень у вигляді варикозних виразок, які спостерігаються в 40-60% осіб з варикозною хворобою; більше половини їх призводить до інвалідності. Так, з 350 спостережуваних нами хворих варикозними виразками працездатного віку було 203 (58%), з них 77 (38%) визнавалися інвалідами III групи та 48 (24%)-ІІ групи.
Якщо врахувати, що частина хворих працездатного віку не мала права на пенсію за відсутності трудового стажу, у зв'язку з чим не була віднесена до інвалідів при наявності вираженого зниження працездатності, то відсоток інвалідності буде більш високим.