При дослідженні периферичних лімфатичних вузлів, розташованих в підшкірній клітковині, вказівним і середнім пальцями обох рук, симетрично промацують вузли шиї, розташовані вздовж переднього і заднього краю грудинно-соскових м'язів, потиличні, підщелепні, надключичні, підключичні, пахвові, торакальні, ліктьові і пахові вузли. При ретельному промацуванні зазначених областей збільшені і ущільнені вузли виявляються дуже легко. Дещо важче промацування ліктьових вузлів, проводиться наступним чином: захопивши кистю руки нижню третину передпліччя протилежної руки обстежуваного дитини, згинають руку останнього в ліктьовому суглобі і потім вказівним і середнім пальцями іншої руки (з однойменної рукою дитини) поздовжніми ковзаючими рухами промацують sulcus bicipitalis lateralis і особливо medialis на рівні ліктя і трохи вище.
При характеристиці периферичних лімфатичних вузлів, якщо вони прощупуються, треба вказувати на такі їх особливості: а) кількість (багато, мало, одиничні тощо); б) розміри (завбільшки з горошину, вишню, сливу і т. д.); в) консистенцію (щільні, м'які); г) рухливість; д) відношення до сусідніх вузлів (промацуються ізольовано; спаяні в пакети); е) відношення до оточуючих тканин, шкіри і підшкірної клітковини (спаяні чи ні), і, нарешті, ж) чутливість (болючі, безболісні).
У здорової дитини з нормальної лімфатичної системою промацуються на шиї, в паху і в пахвових западинах поодинокі, дрібні, м'які, вузли безболісні, не спаяні між собою і з навколишніми тканинами, а тому і рухливі. Множинне збільшення вузлів, залишаються м'якими рухливими і безболісними, спостерігається у дітей з лімфатичним діатезом; під впливом інфекцій (грип, ангіна тощо) вузли збільшуються у них ще сильніше і стають дещо болючими.
Гостра множинна гіперплазія лімфатичних вузлів спостерігається при сироваткової хвороби, залізистої лихоманці Філатова, гострих лейкозах і деяких інших захворюваннях.
Множинне хронічне збільшення лімфатичних вузлів змушує думати про туберкульозної інтоксикації (особливо часто і наполегливо уражаються надключичні, шийні і потиличні вузли), про сифілісі (особливо наявність ліктьових вузлів) і хронічних формах хвороб крові (лейкози).
Набагато частіше зустрічається гострий локалізований лімфаденіт - припухання найближчих регіонарних вузлів при наявності будь-якого запального вогнища; наприклад, збільшення шийних і потиличних вузлів при ангінах, скарлатині й дифтерії, збільшення потиличних вузлів при корової краснухи, збільшення пахових або пахових вузлів при нагноєнні на руці або нозі і т. д. Обмежене хронічне збільшення лімфатичних вузлів, частіше шийних (рідше пахвових і інших груп) спостерігається при лімфогранулематозі, при злоякісній і туберкульозної лимфогрануломах, при лимфосаркоматозе і при хронічних формах лейкозів.
Правильне розпізнавання характеру хронічних і гострих, множинних і обмежених лімфаденітів зазвичай можливо лише на підставі оцінки сукупності всіх клінічних даних, результатів аналізу крові і пунктату лімфатичного вузла, рентгеноскопії і т. д. В деяких випадках картина лімфаденіту настільки типова, що дозволяє відразу запідозрити певне захворювання (туберкульозна гранульома, лімфогранулематоз
та ін).
З шийними і подчелюстными лимфаденитами не слід змішувати запалення слинних залоз - паротит, субмаксиллярит і т. д.