Він полягає у відновленні функцій як окремого пошкодженого органу, так і всього організму під впливом фізичних вправ.
Нормалізація функції здійснюється шляхом позбавлення від непотрібними тимчасових компенсацій, що досягається не завжди легко. Наприклад, при ударі хребта з пошкодженням спинного мозку зникає м'язово-суглобне почуття, що ускладнює ходьбу; це компенсується зором. Надалі при відновленні м'язово-суглобового відчуття доводиться відучувати хворого від звички дивитися собі під ноги. Користування милицями при ушкодженні нижніх кінцівок також служить тимчасовою компенсацією. При анатомічному відновлення необхідно від них відмовитися, однак це становить труднощі і вимагає спеціального тренування.
У разі утворення у процесі хвороби патологічних умовних рефлексів вдається усунути їх за допомогою фізичних вправ. Наприклад, після больової контрактури можливе збереження обмеження рухів при відсутності болю і анатомічних передумов до обмеження рухів. Таке обмеження рухів є наслідком патологічного умовного рефлексу. Відновлення рухів домагаються в цьому випадку шляхом тривалого застосування фізичних вправ.
В процесі захворювання слабшають або навіть повністю зникають ті або інші рефлекси, властиві здоровому організму. Наприклад, після операцій на грудній або черевній порожнині слабшає відповідно грудне або діафрагмальне дихання. Ослаблення діафрагмального дихання сприяє і високий гіпс при переломі стегна. Відновлення повноцінного дихання в більш короткі терміни можливо при застосуванні фізичних вправ. При тривалому постільному режимі у хворого згасають судинні рефлекси, пов'язані із змінами пози. При різкому підйомі хворого не відбуваються підвищення тонусу артерій нижніх кінцівок та зниження тонусу артерій голови. Внаслідок цього кров переміщується до нижніх кінцівках і з-за недостатнього припливу її до головного мозку хворий може втратити свідомість. При використанні вправ з поступовою зміною положення нижніх кінцівок, голови і тулуба пізно-судинні рефлекси відновлюються.
Слід мати на увазі, що клінічне одужання не рівнозначна відновленню працездатності. Так, у людини, який переніс запалення легенів, можуть нормалізуватися температура і склад крові, відновитися структура легеневої тканини, але при першій же спробі виробляти фізичну роботу у нього будуть спостерігатися рясне потовиділення, задишка і запаморочення.
Для відновлення працездатності потрібно ще тривалий час. Застосування лікувальної фізичної культури прискорює відновлення нормального функціонування організму при фізичній роботі. Це положення набуває ще більшого значення при відновленні працездатності спортсмена, який переніс захворювання або травму. Нормалізація функцій буде полягати не тільки у відновленні спортивної техніки, але і в тренуванні вегетативних функцій, що забезпечують успішний виступ в даному виді спорту.
Важливо зазначити, що лікувальна дія фізичних вправ проявляється не ізольовано - у вигляді дії одного якого-небудь механізму, а комплексно - одночасно всіма механізмами. В залежності від конкретного випадку і стадії захворювання можна використовувати переважне дію якогось механізму.
Лікувальна фізична культура дає ефект і показана до застосування, по суті справи, у всіх областях медицини. Вона протипоказана тільки в тих випадках, коли не можна активізувати фізіологічні процеси, що буває при загальному важкому стані, високій температурі, сильних болях, небезпеки масивного кровотечі, тяжкої інтоксикації, злоякісних пухлинах.
