Перш ніж приступити до занять лікувальною фізичною культурою, потрібно визначити завдання лікувального використання фізичних вправ і потім вже підбирати засоби і форми для вирішення цих завдань. Наприклад, завдання лікувальної фізичної культури у хворого холециститом приблизно такі: поліпшення обміну речовин, оздоровлення і зміцнення всього організму, покращення кровообігу в органах черевної порожнини, сприяння відтоку жовчі з печінки і жовчного міхура, боротьба з запорами.
Природно, що для вирішення цих завдань найбільш доцільними будуть гімнастичні вправи для тулуба і ніг, дихальні вправи, тобто повне діафрагмальне і «зустрічний» дихання, коли на вдиху втягується живіт, що виконуються плавно (щоб рефлекторно не викликати спазму гладкої мускулатури жовчовивідних шляхів), ходьба з високим підніманням стегна, веслування і метання м'ячів. При виконанні всіх перерахованих вправ відбувається чергування підвищення і зниження внутрішньочеревного тиску.
Для того щоб правильно визначити завдання і вибрати форми і засоби, необхідно враховувати фазу розвитку хвороби, реакції організму на хворобу, стан всіх органів і систем, не залучених в болісний процес, вплив застосовуваного режиму на окремі прояви хвороби, психічну реакцію хворого на захворювання. Потрібно також брати до уваги весь комплекс використовуваних лікувальних заходів. Важливо у всіх випадках дотримуватися принцип поєднання загального і місцевого впливу фізичних вправ, пам'ятаючи, що, яким би незначним не було захворювання або пошкодження, одужання завжди багато в чому залежить від загального стану організму хворого.
Лікувальний ефект від фізичних вправ досягається лише при регулярному і тривалому їх застосуванні і при достатній інтенсивності впливу. Заняття лікувальною фізичною культурою слід проводити щодня, у деяких випадках - і кілька разів в день. Інтенсивність впливу повинна поступово збільшуватися, так як тільки наростання навантаження забезпечить систематичне підвищення рівня тренованості хворого і поліпшення його загального стану.
Доза, тобто величина, фізичного навантаження залежить від характеру вправ, вихідних положень, темпу та амплітуди виконання, ступеня напруги м'язів, кількості повторень, загального числа вправ, щільності занять та емоційного рівня їх проведення.
При підборі вправ слід враховувати, крім сказаного вище, координованість рухів у хворого, спосіб виконання руху (активно, з допомогою чи пасивно) та рівень тренованості (на підставі розпиту і функціональних проб).
