Санітарно-статистичні аспекти прогнозування продовження життя населення

Згідно з прогнозами, виконаним демографічних відділом ООН, протягом 1975-2000 рр. середня тривалість життя буде підвищуватися у всіх регіонах земної кулі, проте передбачувані темпи цього підвищення, будуть неоднакові. У тих країнах, які в даний час досягли високого рівня довголіття, приріст даного показника буде менш виражений, ніж у країнах з відносно низьким рівнем довголіття (табл. 33). Таке становище можна пояснити тим, що по мірі наближення до верхнього порогу, відповідного потенційної видової тривалості життя людини, кожна наступна щабель завойовується з великим трудом.
Якщо в групі більш розвинених регіонів збільшення середньої тривалості життя за 1970-2000 рр. складе приблизно 3 роки, то в країнах - 6 років. У більш розвинених регіонах до 2000 року середня величина тривалості життя буде становити близько 74 років, у менш розвинених - 64 роки, максимальна величина досягне 75 років (країни Західної Європи), а мінімальна - лише 54 років (Західна і Центральна Африка).
У Радянському Союзі за ці 13 років аналізований показник може змінитися з 70,5 року до 73 років, тобто на 2,5 року, в країнах Північної Америки (Канада, США) - на 2 роки. Збільшення, як і раніше, буде відбуватися в Основному не за рахунок розширення меж фактичної тривалості життя населення в старечому віці, а за рахунок деякого подальшого зниження смертності в більш молодому віці.
З метою з'ясування можливого максимального підвищення верхнього кордону масового довголіття в результаті зміни відповідних соціально-економічних і соціально-гігієнічних умов використані спеціальні таблиці смертності з причин 1. Як свідчать дані різних таблиць, ліквідація смертності від серцево-судинних захворювань могла б збільшити середню тривалість життя на 4-8 років, від усіх злоякісних новоутворень - на 2-3 роки, від травм - ще на 1,5 року. Якщо припустити таку ситуацію, коли вдалося б позбавити людство від смертельних результатів при будь-яких захворюваннях і всі люди вмирали б природною смертю, то і тоді загальне збільшення середньої тривалості життя не перевищувала б 10-15 років (20% спостерігається в даний час). У зв'язку з цим наведемо найбільш повні розрахунки, опубліковані М. С. Бідним 2 (табл.34).
Заслуговують уваги розрахунки, проведені за матеріалами про смертність за 1970-1972 рр. (Rosset, 1976)3, які показують, яка була б динаміка середньої тривалості життя у Польщі, якби не спостерігалося випадків смерті в дитячому, молодому або середньому віці (табл. 35).
Слід підкреслити, що наведені дані носять гіпотетичний характер. Практична їх реалізація на даному етапі досить проблематична, так як вимагає підведення дуже серйозної бази і тривалого часу.
Відомий радянський демограф Б. Ц. Урланис (1962) вважає найбільш вірогідним збільшення середньої тривалості життя населення до 90 років.

1. Узагальнено дані, розраховані різними авторами: В. А. Нестеровим (1962) р. Краснодару, А. Л. Остапенко, Р. П. Ісаєвої (1974) - по Приморському краю, К. Е. Дарским (1963)-за союзним республікам, К. Ю. Шабуровым (1972)-по Англії і Уельсу, Фильрозе (1958, 1975) - за Польщі Wander (1976)-по ФРН та ін.
2. Бідний М. С. Демографічні процеси і прогнози здоров'я населення. М., 1972, 303 с.
3. Rosset Е. Az elettartam alakurasa es perspektiva. - «Demografia», 1976, v. XIX, Evf. 1, s. 11-43.