В клімактеричному періоді ефективна бальнеотерапія хворих з клімактеричним синдромом в умовах курортів [Верулашвілі Н. Ст., 1982; Стругацький В. М., 1984; Хейфец С. Н., 1984].
Багаторічний досвід показує, що при напрямку хворий на курортне лікування лікар повинен враховувати як показання, так і протипоказання до призначення лікування на тому чи іншому курорті. Останнє особливо важливо для жінок в клімактеричному періоді, тобто в перехідному до старості віці, коли організм жінки найбільш чутливий до різних впливів. У зв'язку з цим нам видається за доцільне ознайомити лікарів з роботою Н. Ст. Верулашвілі, яка вперше найбільш детально вивчила вплив санаторно-курортного лікування на курортах Гагри та Цхалтубо на хворих з найбільш часто зустрічається поєднаною формою клімактеричного синдрому - з серцево-судинною патологією (гіпертонічна хвороба, нейроциркуляторна дистонія за гіпотонічним типом, функціональна кардіопатія). Автор вивчав стан церебральної гемодинаміки і функції гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи і характер змін у цих системах під впливом лікування на зазначених курортах.
При обстеженні і лікуванні хворих з використанням комплексу сучасних методів в динаміці (до, під час і після лікування) автор виявив основні механізми дії бальнеотерапії. Було досить переконливо показано, що комплексне лікування хворих з клімактеричним синдромом, ускладненим серцево-судинною патологією, в умовах курорту при правильно диференційованому підборі терапії дає хороший терапевтичний ефект.
Так, у хворих з клімактеричним синдромом, ускладненим гіпертонічною хворобою, найбільш ефективною була бальнеотерапія в умовах курорту Цхалтубо протягом усього року. На курорті Гагра бальнеолікування виявилося ефективним тільки в поєднанні з ЕА.
Комплексне лікування хворих з клімактеричним синдромом, ускладненим гормональної кардіопатію, було ефективно як на курорті Гагра, так і на курорті Цхалтубо. Лікування хворих на нейроциркуляторну дистонію за гіпотонічним типом було більш ефективним на курорті Цхалтубо.
При легких формах клімактеричного синдрому, що поєднується з серцево-судинною патологією, виявилося найбільш доцільним чергувати процедури бальнеотерапії та імпульсної терапії. При важких формах клімактеричного синдрому сеанс імпульсної терапії слід проводити через 2 год після бальнеотерапії, що є мірою профілактики можливих ускладнень.
На підставі результатів досліджень розроблено два комплексу терапії, найбільш оптимальних для курорту Гагра і Цхалтубо. Перший комплекс, основним компонентом якого була терапія з застосуванням мінеральної води, включав в себе наступні лікувально-профілактичні заходи:
1) ванни з використанням слаборадиационной (1,6-1,8 нКи/л) слабомінералізованої води температури 34,5-35 °С (Цхалтубо) тривалістю 20 хв (курс лікування 10 ванн) або ванни з застосуванням азотної радіоактивної (1,3 нКи/л) сірководневої (26 мг/л) хлоридно-сульфатно-кальцієво-магнієвої мінералізації (1,8 г/л) води температури 35-36 °С (в Гагрі) тривалістю 10 хв, курс лікування 10 ванн;
2) піхвові зрошення тієї ж мінеральною водою через 20-40 хв після прийому ванн, курс лікування 15 процедур по 10-12 хв;
3) комплекс занять лікувальною фізкультурою, розроблений проф. Ст. Н. Мошковым, для хворих з функціональними захворюваннями нервової системи;
4) теренкур, застосовувався переважно для спільного тренування хворих і зміцнення серцево-судинної системи.
Другий комплекс, що застосовувався на обох курортах, включав всі компоненти першого, і крім того, процедури низькочастотної імпульсної терапії з розташуванням електродів на лобі і сосковидних паростках за методом, запропонованим Л. С. Персианиновым і Е. М. Каструбиным (1975). Терапію імпульсним струмом проводили за допомогою вітчизняного апарату «Електронаркон-1».
Протипоказаннями до застосування комплексного лікування з'явилися такі патологічні стани:
1) органічні захворювання центральної нервової системи та психічні захворювання;
2) поєднання клімактеричного синдрому з ДКМК, гострі запальні процеси в статевих органах, туберкульоз, новоутворення будь-якої локалізації;
3) виражений церебральний склероз з порушенням мозкового кровообігу, коронарокардіосклероз з вираженою коронарною недостатністю, тяжкі форми гіпертонічної хвороби;
4) індивідуальна непереносимість процедур з використанням електричного струму.
Лікувальний ефект від застосування фізичних факторів обумовлений тим, що поглинена організмом фізична енергія переходить в енергію біологічних процесів, яка може забезпечити саморегуляцію порушених функцій організму як єдиної цілісної системи.
В основі фізіологічної дії фізіотерапії лежать відповідні рефлекторні реакції організму, які реалізуються нейрогуморальным шляхом у вигляді активної біорегуляції за рахунок зміни інтенсивності біохімічних та біофізичних процесів з поліпшенням трофіки тканин і відновлення гомеостазу. Слід ще раз підкреслити, що диференційований вибір методу лікування повинен здійснюватися з урахуванням механізму дії кожного лікувального фактора, характеру захворювання, можливостей здійснення лікування і, головне, реакції організму і статевої системи на застосування різних методів лікування.
