Слідом за Павловим багато радянські вчені зверталися до проблеми старіння. Тут не можна не сказати про роботи Олександра Олександровича Богомольця.
Старіння досить складний біологічний процес. Перебудовується весь організм. Головне в цій перебудові - зниження метаболізму, тобто обміну речовин і здатності організму до самовідновлення. Якби процес самовідновлення пристарілих, одряхлілі клітин не слабшав, то молодість людини тривала б вічно.
На підставі багаторічних досліджень А. А. Богомолець прийшов до висновку, що сполучна тканина організму несе не тільки опорну, але і захисно-приспособительную функцію, забезпечуючи, таким чином, обмін речовин, живлення клітин, тканин, позаклітинного речовини. Учений припускав, що при старінні першочерговими, визначальними є зміни сполучної тканини. «Боротьба за довголіття організму,- зазначав він,- повинна бути в значній мірі боротьбою за здорову сполучну тканину». Вчений вважав, що основна увага повинна бути спрямована на позаклітинний речовина, на волокнисті утворення сполучної тканини - ретикулярні волокна. Ці елементи сполучної тканини були їм використані в дослідах по імунізації тварин. У результаті в організмі піддослідних тварин вироблялися речовини, що стимулюють систему сполучної тканини клітин і позаклітинних структур. Вчений назвав їх антиретикулярної цитотоксичної сироватку (АЦС). Вона знайшла широке застосування як стимулюючий та нормалізуючий фактор в омолодженні сполучної тканини старіючого організму. Практика показала, що АЦС також стимулює його захисні властивості і опірність до інфекції. Вона з успіхом застосовувалася в роки Великої Вітчизняної війни, сприяючи загоєнню ран, виразок, кісткових переломів радянських воїнів. Надалі виявилося, що АЦС навіть уповільнює ріст злоякісних тканин і цілюще діє на весь організм старіючого людини.
