«Розпад, гниття, бруд буржуазного шлюбу,- говорив в. І. Ленін,- з його важкою расторжимостью, свободою для чоловіка і рабством для дружини, мерзенна брехливість статевої моралі та відносин наповнюють кращих людей почуттям глибокої відрази» *.
Актуальність цих слів можна відчути і сьогодні, досить, наприклад, прогулятися по красивих вулицях Брюсселя, прочитати деякі вечірні газети. На їх сторінках можна зустріти привабливі заклики відвідати різного роду закриті клуби, кабінети масажу і т. п.
Такі оголошення можна побачити в численних буржуазних газетах і журналах. Вони наочно показують фарисейську сутність буржуазної моралі, повну моральну деградацію певних верств капіталістичного суспільства. А між тим ще Стендаль стверджував, що сором є мати любові!
Вимоги соціалістичного суспільства, комуністичної моралі формують у людей свідомі інтереси і потреби, тому і дошлюбні, позашлюбні і шлюбні відносини співвідносяться у нас із загальними етичними установками радянських людей, всього суспільства.
Тому ми принципово по-іншому, ніж на Заході, підходимо до проблеми одиноких людей. В сутності, капіталізм цю проблему «вирішив»: там в ходу офіційно дозволена або злегка завуальована фіговим листком жодних постанов проституція. У нас же давно покінчено з цим ганебним і огидним явищем.
Радянська Конституція надала громадянам нашої країни якнайширші права, в тому числі право на охорону честі та гідності особи. Однією з основних наших завдань є виховання істинно гармонійної людини. Може бути, хтось мені заперечить, але я впевнена, що найпрекрасніші боку людини, його внутрішній світ, його мрії і прагнення розкриваються саме в шлюбі, сімейної житті, в батьківстві та материнстві.
Тому, гадаю, настав час серйозно зайнятися актуальною проблемою холостяків і «старих дів». Хоча саме поняття «стара діва» все більше відходить в область переказів. Ну, дійсно, кому прийде в голову назвати «старою дівою» привабливу, модно одягнену жінку! У неї все є: цікава робота, непоганий заробіток, повний достаток. І все ж, і все ж... Наш час поповнило статистику одним не дуже радісним висновком: кількість людей, що не вступили в шлюб або расторгнувших його, збільшується. Так, у 1979 році в країні зареєстровано 10,9 шлюбу (у розрахунку на 1000 осіб населення), а їх розірвань - 3,6, отже, в середньому три шлюби припадає одне розлучення. У чому причина такого явища?
Нині загін холостяків і самотніх жінок нерідко поповнюється за рахунок ранніх розлучень, що розпалися поспішних шлюбів. Повторно одружуються і виходять заміж далеко не всі: позначається невдалий досвід, дуже поглиблений аналіз нового партнера.
У багатьох таких людей начебто збереглася ілюзія сімейного життя. Так, один з проведених опитувань показав, що приблизно в 72 відсотках розлучені мають «друга» або «подругу», як зараз прийнято говорити. Нерідко їхні зустрічі приносять безсумнівну радість спілкування. Проте задоволення не відчувається, тому що нещадно насувається старість, а в перспективі і самотність.
Поки людина молода, створити сім'ю неважко. Пізніше - дещо складніше. Що тут можна зробити, як допомогти людям знайти гідного супутника життя? Питання далеко не пусте. Робота забирає чимало часу, а на вулиці знайомитися не прийнято. Який же вихід з положення?
Останнім часом цим питанням стали серйозно займатися в Естонії, Литві, Ленінграді та інших містах. Практикуються оголошення в газетах (звичайно, вони докорінно відрізняються від шлюбних оголошень» у західній пресі), створюються клуби «Для тих, кому за тридцять». В якійсь мірі це приносить свої результати, але, думається, це зовсім не є панацеєю від самотності, як упевнені багато.
Головним, на мою думку, повинна стати активна, дієва, широка пропаганда здорового способу життя. І будемо говорити прямо - сімейного способу життя. І хоча на перший погляд холостяцьке життя представляється незалежної, вільної від турбот і зобов'язань, все-таки кожного, хто зважився на неї, не покидає мрія знайти в житті справжнього друга, з яким можна було б побудувати хорошу, міцну сім'ю.
Сьогодні, коли добробут суспільства зростає рік від року, люди середнього і навіть похилого віку сповнені сил, почуттів, прагнень до морального досконалості, до любові. Все це сповна дається тільки сімейним життям, яка буквально рухає життя вперед, розкриває перед людиною самі прекрасні сторони його буття.
Є в нашому житті періоди, про яких донедавна говорити (принаймні, в широкій друку) якось соромилися, їх або просто замовчували, або наділяли розмова в таку форму, що зрозуміти що-небудь було просто неможливо. А між тим ідеться про наше здоров'я, працездатності, спокою та впевненості в сімейному житті. Хіба це не вагомі аргументи, щоб поговорити про такі речі тверезо, відкрито і без усяких недомовок? Спробуємо зробити це.
* Цит. за кн.: Спогади про Володимира Ілліча Леніна. Т. 5. М: Политиздат, 1970, с. 43.
