Надання першої допомоги і лікування.
Після травми для усунення болю і зменшення утворення гематоми її зона зрошується хлоретілом, накладається пов'язка, що давить. Нога фіксується шиною або гіпсової лонгетой. Після цього на область стегна слід накласти холод. Як відомо, він призводить до звуження капілярів, гальмує ексудацію крові і сироватки, що уповільнює розвиток місцевої гіпоксії та сприяє прискоренню репаративних процесів.
Природно, хворий повинен бути відсторонений від тренувальних занять і в терміновому порядку направлено для лікування до спеціалізованого лікувального закладу.
Консервативне лікування в умовах стаціонару часткових (неповних) розривів м'язів стегна ділиться на три періоди: гострий посттравматичний; відновлення функції нервово-м'язового апарату; тренувальний.
В гострому посттравматичному періоді перед лікарем стоять завдання зняття або зменшення болю і рефлекторної ретракції м'язів в зоні ушкодження; створення сприятливих умов для якнайшвидшої регенерації м'язової тканини. Лікування повинно бути комплексним і патогенетично обумовленим. Для цього використовуються медикаментозні засоби, фізіотерапевтичні методи, спеціальні комплекси лікувальної фізкультури, спортивно-допоміжні вправи. У комплексі широко використовується футляр новокаїнова блокада за Вишневським 0,25-0,5%-ним розчином новокаїну або новокаїнова блокада ураженої м'язи. Остання відноситься до засобів патогенетичної терапії, так як розчин новокаїну, введений у вогнище ушкодження, має знеболюючу дію, нормалізує компенсаторні процеси та усуває вторинні рефлекторні порушення в пошкоджених тканинах (В. П. Селіванов, 1980).
Для підвищення ефективності дії новокаїнової блокади її рекомендується поєднувати з введенням інших лікарських засобів: розчину анальгіну, вітаміну В,2, кортикостероїдів (3. С. Миронова). Після блокади накладається олійно-бальзамічна пов'язка від паху до колінного суглоба терміном на 4-5 днів. Нозі надається среднефизиологическое піднесене положення на шині Беллера або функціональної ліжка. Блокада повторюється 3-4 рази з інтервалом 4-5 днів до повного зникнення болю.
У цьому періоді призначаються общетонизирующие вправи для м'язів верхніх кінцівок, плечового поясу, спини і живота, здорової ноги (3-4 рази в день, залежно від ступеня тренованості спортсмена і його самопочуття).
Для якнайшвидшого зняття больового синдрому і прискорення процесів розсмоктування крововиливу, ліквідації реактивного запалення показана УВЧ-терапія або індуктотермія (часто в поєднанні з діадінаміческімі струмами Бернара).
Впливаючи на рівень обмінних процесів в організмі і, по можливості, підвищуючи їх, призначається введення вітамінів груп В, С, склоподібного тіла, аденозинтрифосфорної та глютамінової кислот.
Період відновлення функції нервово-м'язового апарату настає після зняття пов'язки, тобто через 3 тижні. Основні його завдання - відновлення функції травмованої кінцівки; попередження повторних травм і перенапруг, а також підтримання та відновлення спортивної форми, загальної працездатності. У цьому періоді значно розширюється комплекс загальнотонізуючих вправ для м'язів плечового поясу, верхніх кінцівок, тулуба і здорової ноги, збільшуються об'єм та інтенсивність фізичних навантажень, вводяться вправи з обтяженням (гумові джгути, еспандери, гантелі). Хворі ходять з милицями з обмеженою опорою на травмовану ногу. Заняття лікувальною фізкультурою проводяться в залі під керівництвом методиста (групою та індивідуально - в залежності від кваліфікації спортсменів). Дозволяються також активні рухи (вправи) в суглобах травмованої кінцівки в полегшених умовах:
ковзної площині з використанням платформи А. Ф. Каптелина, в теплій воді, а також плавання в лікувальному басейні. Слід відзначити особливу ефективність вправ, що проводяться в теплій воді: вони знижують больові відчуття, сприяють розслабленню м'язів і відновлення повної рухливості в суглобах, що, в свою чергу, зменшує щільність рубців травмованої м'язи.
У цьому періоді в поєднанні з ЛФК застосовується індуктотермія та електростимуляція м'язів, широко використовується ручний і підводний масаж, флебомат, а також самомасаж. Останній повинен проводитися 2 - 3 рази в день після відповідного конструктажа з боку досвідченого масажиста.
По мірі зміцнення травмованих м'язів і відновлення функції суглобів (приблизно з 4-6-го тижня після травми) призначаються вправи з обтяженням, вводяться імітаційні та спортивно-допоміжні вправи. Обсяг і інтенсивність загальнорозвиваючих вправ зростають до 75
Для прискорення регенерації м'язових волокон і більш швидкого функціонального відновлення м'язів призначаються діадинамічний струм, модульований короткими і довгими періодами протягом 2 хв (5 - 6 сеансів НВЧ-терапня за допомогою генератора «Луч-58», мікрохвильова терапія, сольові та хвойні ванни.
У цьому періоді показано парафіно-озокеритові аплікації, які можна доповнити фонофорезом кортикотропных гормонів (гідрокортизон, преднізолон) при інтенсивності ультразвуку 0,2-Л вТ/см2 і тривалості сеансу 4-10 хв, на курс лікування 4-10 процедур, як це рекомендує А. С. Мартенс. Все це чинить протизапальну, знеболюючу і трофічну дію. Ці аплікації за тією ж методикою можна доповнити електрофорез лідази або хімотрипсину (тривалість 15-20 хв. на курс лікування б-10 процедур).
Тренувальний період настає через 6-8 тижнів після травми, коли досягнуто повне відновлення функції м'язів і рухливості суглобів в повній амплітуді. При цьому враховуються характер спортивної діяльності, вік і кваліфікація спортсмена. На початку цього періоду основним завданням є поступове відновлення фізичних кондицій спортсмена. Великий питому вагу отримують в цей час ходьба, легкий мірний біг, вправи на велоергометрі, тредбане, гребному тренажері, а також на силових тренажерах. По мірі адаптації організму спортсмена до підвищених навантажень головне місце займають кошти спеціального тренування в обраному виді спорту. До них без обмеження спортсмени приступають через 2,5-3 місяці після травми.
